Як ефективно звернутись до Європейського суду з прав людини: сім обов’язкових запитань щодо прийнятності

Zemanta Related Posts ThumbnailЄвропейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) вступила в силу щодо України 11 вересня 1997 р. З цього моменту кожен, хто вважає, що Україною було порушено його права і свободи, гарантовані Конвенцією, має можливість звернутись до Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ, Суд) із заявою щодо визнання відповідного порушення. 3 1998 по 2006 р. 18860 таких звернень надійшло до Суду. З них у 260 справах було встановлено порушення Конвенції. 8709 справ було визнано неприйнятними. Інші справи або ще перебувають на розгляді Суду, або були знищені, оскільки заявники припинили листування з Судом чи з інших причин.

Чим зумовлена така значна кількість неприйнятних справ у ЄСПЛ?

Передусім, це низька обізнаність заявників із положеннями Конвенції, практикою ЄСПЛ та процедурою розгляду справ. Подання до Суду явно неприйнятної заяви означає, як для заявника, так і для Суду, згаяний час та марно витрачені ресурси. Для заявника це також дуже часто втрачена можливість визнання порушення його прав, гарантованих Конвенцією, та їх відновлення. Які ж основні помилки, що допускають заявники при зверненні до ЄСПЛ? Аби відповісти на це запитання, необхідно нагадати критерії прийнятності справ та окреслити той шлях, який проходить справа від її надходження до Суду і до моменту вирішення питання про її прийнятність.

1.

Перш ніж звернутись до ЄСПЛ, слід відповісти для себе на низку запитань. Чи гарантується право, про порушення якого я скаржусь, Конвенцією і, якщо так, то якою її статтею? Аби відповісти на це запитання, слід добре знати практику Суду.

Відсоток заяв проти України, визнаних неприйнятними на цій підставі, досить невеликий. З-поміж основних звернень, визнаних неприйнятними, можна зазначити скарги про порушення виборчих прав на місцевих виборах; скарги, пов’язані з невиплатою проіндексованих банківських заощаджень Ощадбанком України (див. рішення про неприйнятність у справі Gayduk and Others v. Ukraine, nos. 45526/99 аnd foll., ЕСНR 2002-VІ (ехtracts)); скарги колишніх військових на відмову перерахувати пенсію (див. рішення про неприйнятність у справі Каrunа v. Ukraine, no. 43788/05) тощо.

З іншого боку, практика Суду не є стабільною і може змінюватись. Так, ще донедавна право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, не поширювалось на розгляд справ про прийняття на службу, кар’єрне зростання та звільнення державних службовців, які мали певні владні повноваження (зокрема, військових, працівників міліції, прокуратури тощо) (див. рішення у справі Реllеgrіn v. Franse [GС], nо. 28541/95, ЕСНR 1999-VIII). Віднедавна цю практику змінено (див. рішення у справі Vilho Eskelinen and Others v. Fіпland [GС], nо. 63235/00, ЕСНR 2007-…). Відтепер, якщо подібний спір підпадає під юрисдикцію національного суду, при його вирішенні гарантується право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції.

2.

Чи відбулись події, які, на мою думку, є порушенням положень Конвенції, після дати її вступу в силу щодо України, тобто після 11 вересня 1997 р.? З плином часу необхідність відповідати на це запитання зникає. Разом з тим, якщо частина подій все таки відбулась раніше зазначеної дати, слід звернутись до практики Суду і подивитись, як Суд вирішує питання прийнятності в такій ситуації. Наприклад, при скарзі на тривалість судового розгляду, якщо цей розгляд почався до 11 вересня 1997 р., Суд може взяти стан розгляду справи на цю дату до уваги, але не буде його враховувати при обчисленні тривалості всієї судової процедури аби визначити, була вона надмірною чи ні.

Читайте також:  Як повернути аванс від контрагента за договором [неочевидні положення законодавства про попередню оплату]

3-4.

Чи є особа, яка звертається до ЄСПЛ, потерпілою від тих порушень, на які вона посилається? Чи відповідає держава за ті порушення, на які скаржиться особа? ЄСПЛ не розглядає скарги іn аbsttactio або, так звані асtіо pоpularis. Заявник повинен показати, що оскаржуване порушення стосується саме його. Скарги на «несправедливі закони» та «неправову ситуацію» без доведення того, як ця ситуація безпосередньо порушує права та свободи заявника, Суд відхилить як неприйнятні. Так само, коли ймовірні порушення стались внаслідок дій приватних осіб, держава не в усіх випадках може нести за це відповідальність. Так, наприклад, якщо заявник скаржиться на порушення його права власності, оскільки з приватної особи на його користь згідно з судовим рішенням стягнуті певні кошти, і це рішення не виконується, держава нестиме відповідальність лише за ефективність організації виконавчого провадження (див. рішення про неприйнятність у справі Shestakov v. Russia, no 48757/99). Відповідно до практики Суду держава не несе відповідальність за відсутність коштів у фізичних осіб та приватних юридичних осіб.

5.

Чи вичерпав заявник всі наявні ефективні засоби захисту на національному рівні? Щодо попереднього прикладу таким засобом буде звернення до суду першої інстанції зі скаргою на дії чи бездіяльність виконавчої служби або з позовом до цієї служби про відшкодування шкоди (див. рішення про неприйнятність у справі Dzizin v. Ukraine, nо. 1086/02). Щодо українських справ, то вичерпанням ефективних засобів захисту на сьогодні у більшості випадків у цивільних та кримінальних справах буде звернення до касаційної інстанції. Слід пам’ятати, що у певній категорії справ, вже розглянутих ЄСПЛ, констатовано відсутність на національному рівні ефективного засобу захисту. Так, Суд дiйшов висновку, що в порушення ст. 13 Конвенції, яка власне і гарантує наявність такого засобу в Україні не має ефективного засобу захисту щодо надмірної тривалості судового розгляду (див. рішення у справі Меrit v. Ukraine, nо. 66561/01) та стосовно умов утримання ув’язнених (див. рішення у справі Dvoynykh v. Ukraine, nо. 72277/01). Це є системні порушення, які Україною поки що не виправлені. Також у випадках невиконання судового рішення, коли боржником у справі є державний орган чи підприємство і невиконання рішення пов’язано з відсутністю фінансування, Суд визнав, що звернення зі скаргою чи позовом до Державної виконавчої служби України не є ефективним засобом захисту (див. рішення у справі Voytenko v. Ukraine, nо. 18966/02).

6.

Чи дотримано шестимісячний строк, наданий заявнику для звернення до ЄСПЛ? Цей строк починається з моменту вичерпання ефективних засобів захисту (наприклад, коли заявник дізнався про відхилення його касаційної скарги) або з моменту припинення відповідного порушення, якщо таких засобів немає. Так, якщо заявник скаржиться на умови утримання в СІЗО, шестимісячний строк починається з моменту виходу або переведення заявника з цього СІЗО. Слід також пам’ятати, що шестимісячний строк не підлягає поновленню чи продовженню.

Читайте також:  Як перевірити надійність контрагента перед укладенням договору?

7.

Чи є заява обґрунтованою? Найяскравішим прикладом необгрунтованої заяви є, так звані, справи «четвертої інстанції», коли заявники, будучи просто невдоволені рішеннями національних судів, «оскаржують» такі рішення до ЄСПЛ. Головна мотивація цих заяв полягає в тому, що судове рішення у справі заявника є несправедливим, оскільки воно винесене не на його користь. При цьому зазвичай ніяк не обґрунтовується, які саме порушення ст. 6 Конвенції, що гарантує право на справедливий судовий розгляд, були здійснені національними судами. У багатьох випадках необґрунтованими можуть вважатись заяви, в яких повністю відсутнє документальне підтвердження слів заявника. Треба пам’ятати, що кожен факт, на який посилається заявник, має бути підтверджений документально.

Звичайно, в певних випадках у заявника виникають значні труднощі із наданням копій відповідних документів. Якщо державні органи не надають ті чи інші документи чи їх копії, необхідні заявнику для звернення до ЄСПЛ, це може бути розцінено як порушення ст. 34 Конвенції, яка передбачає право кожного на звернення до ЄСПЛ. Але і в цьому випадку слід надати підтвердження того, що державні органи відмовляють у видачі певних документів (копія звернення заявника до державного органу з офіційною відміткою про отримання цього звернення; копія відповіді тощо).

Окремо доцільно сказати про проблеми, пов’язані з оформленням звернення до ЄСПЛ. Певні недоліки такого оформлення, звичайно, не призведуть до визнання заяви неприйнятною, але можуть спричинити те, що розгляд заяви буде відбуватись значно довше.

Перше звернення до Суду може бути у вигляді звичайного листа, в якому, окрім бажання звернутись до ЄСПЛ, необхідно зазначити, хто є заявником, проти якої країни подається заява та в чому полягає ймовірне порушення Конвенції. Заяві буде присвоєно порядковий номер, який слід обов’язково зазначати при подальшому листуванні з Судом, і заявнику буде направлений формуляр заяви, який треба заповнити та направити до Суду. Примірник формуляру українською або російською мовою можна завантажити на сайті Суду (www.echr.coe.int). Всі розділи формуляру повинні бути заповнені, зокрема, має бути вказана країна, проти якої подається заява, та формуляр має бути підписаний заявником або представником.

В останньому випадку обов’язковим є надання довіреності. До формуляру повинні бути приєднані копії відповідних судових рішень, копії позовної заяви/скарги до суду, копії апеляційної та касаційної скарг з відміткою про її отримання судом, та копії інших документів, які мають відношення до суті звернення. Лише за наявності належним чином заповненого формуляру та копій всіх необхідних документів справа буде прийнята до розгляду, про що заявника буде повідомлено окремим листом. Прийняття справи до розгляду ще не свідчить про її прийнятність, як думає більшість заявників, а буде вирішуватись Судом безпосередньо під час її розгляду.

Автор: Ольга Дмитренко, юрист ЄСПЛ

 

Відправити заявку на отримання юридичної консультації

 

Оцініть змістовність та корисність статті

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезды (Ще не оцінювали)

© 2017 Юрист-блог // Дизайн и поддержка: GoodwinPress.ru