Порядок усиновлення дітей за законодавством України

Усиновлення дітейУсиновлення сьогодні є складною правовою конструкцією, його специфічність полягає в тому, що питання усиновлення включають психологічні моменти, адже мова йде, з одного боку, про майбутнє дитини, її адаптацію в сім’ї усиновлювачів, а з іншого – про розуміння усиновлювачами майбутніх складностей щодо виховання дитини, взаємопорозуміння її з членами нової сім’ї тощо. Зокрема, усиновлення можна розглядати як правовий інститут комплексного характеру, як юридичний факт та правовідношення.

Діюче законодавство України закріплює можливість усиновлення дітей не лише громадянами нашої держави, але й іноземними громадянами. Усиновлення дітей-громадян України іноземними громадянами може відбуватися за умови, якщо в Україні така дитина не може бути поміщена в сім’ю, яка здатна і бажає забезпечити її виховання та усиновлення, або якщо забезпечення відповідного догляду є неможливим.

Законодавча база щодо усиновлення

Регулювання процесу усиновлення відбувається за допомогою застосування низки нормативно-правових актів, зокрема: Конституції України, Сімейного кодексу України (далі – СК України), Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Законів України: «Про громадянство України», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про освіту», «Про охорону дитинства», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», постанов Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» від 8.10.2008 р. № 905 (далі – Постанова КМУ № 905), «Про затвердження Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 р. № 866, наказу Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем» від 20.08.2008 р. № 479, наказу Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Переліку захворювань, які дають право на усиновлення хворих дітей без дотримання строків перебування на обліку в центральному органі виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, а також до досягнення дитиною п’яти років» від 27.12.2011 р. № 973 та ін.

Особа, яка може бути усиновленою

Усиновленою може бути дитина.

У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення.

Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні.За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами. (ст. ст. 208-210 СК України).

Особи, які можуть бути усиновлювачами 

Статтею 211 СК України визначено, що усиновлювачами можуть бути повнолітні дієздатні особи не молодші двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини, старші за дитину, яку бажають усиновити, не менш як на п’ятнадцять років; у разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років; усиновлювачами можуть бути подружжя; особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину, однак, якщо вони проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі, а якщо – лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі, однак якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв’язку з усиновленням втрачають правовий зв’язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка . Дана норма стосується ситуації, коли другий з батьків невідомий чи помер.

Також зазначимо, що закон не лімітує ні кількості дітей, які можуть бути одночасно усиновлені однією і тією ж особою, ні загальної кількості дітей, які можуть бути прийняті в сім’ю на підставі усиновлення.

Перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами

Перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами, закріплений ст. 212 СК України, відповідно до якої усиновлювачами не можуть бути особи:

  • обмежені у дієздатності;
  • визнані недієздатними;
  • позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
  • були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
  • перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
  • зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
  • не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
  • страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
  • є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
  • були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 КК України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
  • за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
  • є особами без громадянства;
  • перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до п.п. 3-6, 8 і 10 ч. 1 ст. 212 СК України не може бути усиновлювачем;
  • інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Облік дітей, які можуть бути усиновлені

Облік дітей, які можуть бути усиновлені (далі — облік), здійснюється службами у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Мінсоцполітики.

Облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину

Облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання таких громадян.

Порядок усиновлення дітей

Документи для усиновлення

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання. Заява може бути написана в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчена ним. У разі коли одне з подружжя не може особисто з’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік).

Читайте також:  Як отримати дозвіл на виїзд дитини за кордон на підставі рішення суду

До заяви додаються такі документи:

  1. Копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
  2. Довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами ДФС.У разі коли усиновлювачами є сімейна пара, довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами ДФС, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;
  3. Копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;
  4. Висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за визначеною формою;
  5. Засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
  6. Довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;
  7. Копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Строк дії документів становить один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.

Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та всіх документів:

  • перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства;
  • проводить бесіду із заявниками, з’ясовує мотиви усиновлення, ставлення до виховання дітей. У разі коли усиновлення здійснюється одним із подружжя, з’ясовуються причини, з яких другий з подружжя не бажає бути усиновлювачем, та його ставлення до намірів дружини (чоловіка) усиновити дитину;
  • складає акт обстеження житлово-побутових умов заявників;
  • розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами та готує відповідний висновок і в разі надання позитивного висновку ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі із занесенням даних про них до Книги обліку кандидатів в усиновлювачі.

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, можуть за бажанням або за рекомендацією служби у справах дітей пройти курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відмова в усиновленні

Заявники не беруться на облік кандидатів в усиновлювачі, якщо:

  • подані документи не відповідають вимогам, визначеним у п. 22 постанови КМУ № 905;
  • у поданих документах є виправлення або дописки, не завірені в установленому порядку;
  • заявники (один з них) не можуть бути усиновлювачами відповідно до статті 212 СК України;
  • різниця у віці між дитиною, яку бажають усиновити, та заявниками становить менш як п’ятнадцять років;
  • сума сукупного доходу на кожного члена сім’ї менша, ніж установлений законодавством прожитковий мінімум;
  • житлове приміщення заявників перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані;
  • у житловому приміщенні заявників неможливо влаштувати місце для занять і окреме спальне місце для дитини;
  • під час обстеження житлово-побутових умов заявників та бесіди з ними або при вивченні їх документів виявлені обставини чи умови, які можуть мати негативні наслідки для виховання і розвитку дитини;
  • вони відмовилися від підписання акта, передбаченого п. 23 Постанови КМУ № 905.

Про відмову у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі заявникам надається обґрунтована відповідь у письмовій формі.

Висновок про можливість бути усиновлювачами

Висновок про можливість бути усиновлювачами оформляється згідно з визначеними Мінсоцполітики вимогами на бланку служби у справах дітей, підписується її керівником, засвідчується печаткою та видається кандидатам в усиновлювачі.

Строк дії висновку про можливість бути усиновлювачами становить один рік від дати видачі. Строк дії висновку може бути продовжений, але не більш як на один рік.

Інформування кандидатів в усиновлювачі про дітей, які можуть бути усиновлені

Ознайомлення кандидатів в усиновлювачі з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, та видача їм направлень для знайомства з дитиною здійснюються службами у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Мінсоцполітики відповідно за місцем, де дитина перебуває на місцевому, регіональному або централізованому обліку.

Для отримання інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, кандидати в усиновлювачі мають право звернутися до служби у справах дітей за місцем їх обліку, уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, служб у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Мінсоцполітики.

Служба у справах дітей за місцем обліку кандидатів в усиновлювачі після взяття їх на облік ознайомлює кандидатів в усиновлювачі з інформацією про дітей, які перебувають на місцевому обліку.

Першочергове право на усиновлення дитини мають її родичі. Іншим кандидатам в усиновлювачі інформація про дітей, які перебувають на місцевому обліку, надається в порядку черги.

Під час ознайомлення кандидатів в усиновлювачі з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад, уповноважений орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій зобов’язані надати кандидатам в усиновлювачі інформацію про всіх дітей відповідного віку, які перебувають на місцевому чи регіональному обліку.

Відомості про дитину, яка може бути усиновленою

Кандидатам в усиновлювачі надаються такі відомості про дитину, яка може бути усиновленою:

  • ім’я, вік, стать;
  • правові підстави для усиновлення;
  • стан здоров’я відповідно до висновку про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
  • форма влаштування дитини (без зазначення назви та адреси закладу, в якому перебуває дитина, прізвища, імені, по батькові, адреси проживання прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів, піклувальників);
  • відомості про наявність або відсутність братів, сестер, їх вік та форма влаштування.

Кандидатам в усиновлювачі, які бажають усиновити кількох дітей, надається інформація про дітей, які мають братів і сестер.Ознайомлення кандидатів в усиновлювачі з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, супроводжується показом фотографії дитини.

Після ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, кандидатам в усиновлювачі, які виявили намір особисто познайомитись з дитиною, видається направлення до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини для організації знайомства з нею. Не допускається видача кандидатам в усиновлювачі направлення для одночасного знайомства з двома і більше дітьми, які не є між собою братами і сестрами, крім випадків, коли усиновлюються діти-інваліди, які виховуються в одному закладі або сім’ї.

Строк дії направлення становить 10 робочих днів від дати видачі. У разі потреби строк дії направлення може бути продовжений органом, який його видав, але не більш як на 10 робочих днів.

Якщо дитину усиновлюють прийомні батьки, батьки-вихователі, опікун, піклувальник, в сім’ї яких виховується дитина, або родичі дитини, направлення для знайомства з дитиною не видається.

Якщо кандидати в усиновлювачі і дитина, з якою вони виявили бажання познайомитися, перебувають на обліку в одній службі у справах дітей, направлення для знайомства з дитиною адресується керівникові закладу, прийомним батькам, батькам-вихователям, опікунові, піклувальникові.

У разі виїзду дитини на лікування, оздоровлення, відпочинок, за винятком переміщення її з району проведення антитерористичної операції, направлення видається до служби у справах дітей за місцем перебування (проживання) дитини, яка надсилає лист для організації знайомства з дитиною та оформлення відповідних документів за результатами знайомства за місцем лікування, оздоровлення, відпочинку.

Знайомство та встановлення контакту з дитиною

Кандидати в усиновлювачі знайомляться з дитиною за місцем її проживання (перебування) у присутності представника служби у справах дітей, працівників дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина; прийомних батьків; батьків-вихователів; опікунів; піклувальників. За бажанням прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів, піклувальників знайомство кандидатів в усиновлювачі з дитиною може здійснюватися у приміщенні служби у справах дітей або на іншій території за погодженням із зазначеною службою.

Працівники дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина, прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники зобов’язані ознайомити кандидатів в усиновлювачі з документами, які містяться в особовій справі дитини, медичною карткою дитини, надати кандидатам в усиновлювачі інформацію про історію життя дитини, особливості її розвитку, поведінки, здібності, риси характеру, рекомендації щодо форм і методів спілкування з дитиною, догляду за нею після усиновлення, а також сприяти встановленню контакту між дитиною та кандидатами в усиновлювачі.

Читайте також:  Розподіл майна при розлученні подружжя

Після знайомства з дитиною для встановлення з нею контакту кандидати в усиновлювачі мають право щодня протягом строку дії направлення відвідувати дитину за місцем її проживання (перебування) та спілкуватися з нею у час, визначений керівником закладу, прийомними батьками, батьками-вихователями, опікунами, піклувальниками, але не менш як три години на день.

Після встановлення контакту з дитиною та подання до служби у справах дітей заяви про бажання її усиновити, кандидати в усиновлювачі мають право продовжувати щоденне спілкування з дитиною до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Кандидати в усиновлювачі — громадяни України, які відмовились від усиновлення дитини, можуть звернутися до служби у справах дітей, яка видала їм направлення, чи Мінсоцполітики для повторного ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, та отримання нового направлення для знайомства з дитиною. Дата повторного ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, узгоджується заявниками із службою у справах дітей чи Мінсоцполітики.

Підготовка документів для подання до суду

Після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини із заявою про бажання усиновити дитину, яка складається українською мовою.

Служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини протягом 10 робочих днів від дня надходження заяви кандидатів в усиновлювачі:

  • з’ясовує, чи згодна дитина на усиновлення, відповідно до пункту 72 цього Порядку;
  • готує проект висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.Згода дитини на усиновлення надається письмово або усно залежно від віку та стану здоров’я дитини.

Керівник дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина чи особа, у якої проживає дитина, за запитом служби у справах дітей, до якої звернулися кандидати в усиновлювачі із заявою про бажання усиновити дитину, подає цій службі такі документи:

  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • документи, які підтверджують, що дитина може бути усиновленою;
  • повідомлення закладу охорони здоров’я або навчального закладу, в якому перебуває дитина, про згоду на її усиновлення.

За наявності засвідченої нотаріусом згоди батьків на усиновлення дитини, згода закладу охорони здоров’я або навчального закладу, в якому виховується дитина, не надається;

  • висновок про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
  • акт про знайомство кандидатів в усиновлювачі з дитиною.

Копії документів, зазначених у цьому пункті, засвідчуються підписом керівника та скріплюються печаткою закладу.

Служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини готує висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

Висновок оформляється на бланку районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, підписується головою (заступником голови) та скріплюється печаткою.

Висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини видається особисто кандидатам в усиновлювачі під розписку для подання його до суду.

Відмова у наданні згоди на усиновлення дитини

Кандидатам в усиновлювачі може бути відмовлено у наданні згоди на усиновлення дитини у разі, коли:

  • стали відомі обставини, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем чи які можуть мати негативні наслідки для виховання і розвитку дитини, або з’ясувалось, що у дитини є родичі, які висловили бажання її усиновити;
  • кандидати в усиновлювачі отримали направлення для знайомства з двома і більше дітьми, які є братами і сестрами, але без поважних причин відмовилися від усиновлення будь-кого з них або виявили бажання усиновити дитину віком до п’яти років окремо від інших братів або сестер;
  • виявлено факти передачі кандидатами в усиновлювачі на виховання попередньо усиновленої ними дитини іншим іноземцям, закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відібрання у кандидатів в усиновлювачі дитини правоохоронними органами та органами соціальної опіки, а також інформацію про порушення прав та законних інтересів попередньо усиновленої ними дитини, про нещасні випадки з попередньо усиновленою ними дитиною та її смерть з їх вини.

Для прийняття рішення про усиновлення кандидати в усиновлювачі звертаються із заявою про усиновлення дитини до суду за місцем проживання (перебування) дитини.

Звернененя до суду для усиновлення дитини

Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду.

Другим етапом усиновлення можна назвати подачу заяви кандидатом в усиновлювачі до суду. Зміст такої заяви визначено ст. 252 ЦПК України. Водночас заява про усиновлення повинна відповідати і вимогам ст. 119 ЦПК України.

Відповідно до ст. 223 СК України заява про усиновлення має бути подана до суду тією особою, яка бажає усиновити дитину. Заявник зобов`язаний самостійно подати заяву про усиновлення, підписати її, вказавши дату подання. Якщо усиновлювачами є обидва подружжя, то заява повинна бути підписана ними обома.

Крім того, до заяви про усиновлення дитини мають бути додані такі документи, як:

  1. Копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, за умови усиновлення дитини одним із подружжя;
  2. Медичний висновок про стан здоров’я заявника;
  3. Довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;
  4. Документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;
  5. Інші документи, визначені законом.

Діюче законодавство України (зокрема, ст. 254 ЦПК України) передбачає розгляд справ про усиновлення в порядку окремого провадження за обов’язковою участю заявників, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

Розгляд справи може відбуватися у відкритому або ж закритому судовому засіданні (з метою забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених СК України).

Підготовка справ про усиновлення є самостійною стадією цивільного процесу з усиновлення, що розпочинається з моменту винесення ухвали про відкриття провадження у справі та закінчується винесенням ухвали про закінчення дій по підготовці до судового розгляду справи, відповідно до ст. 156 ЦПК України.

Попереднє судове засідання повинно бути призначене й проведене протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи про усиновлення суд визначає:

  • умови проживання та можливість утримувати дитину усиновлювачами;
  • мотиви, якими керуються кандидати в усиновлювачі;
  • наявність у усиновлюваного братів та сестер, поставлених на облік для можливого усиновлення;
  • наявність отриманої вільної згоди батьків дитини на її усиновлення;
  • наявність отриманої згоди дитини на її усиновлення (у встановлених законом випадках);
  • відповідність встановленим вимогам поданих документів,
  • усвідомлення усиновлювачем наслідків усиновлення (зокрема, якщо усиновлюється хвора дитина) тощо.

Відповідно до ст. 225 СК України усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відомості про усиновлення, скасування усиновлення, визнання усиновлення недійсним вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян на підставі відповідного рішення суду в день надходження копії такого рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або в день пред’явлення особою, зазначеною в рішенні суду, або уповноваженою нею особою копії такого рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 255 ЦПК України для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення. Відповідно до ст. 233 СК України на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи державний орган реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.

Кандидат юридичних наук, доцент кафедрицивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»      Давидова Ірина Віталіївна 

Відправити заявку на отримання юридичної консультації

 

Оцініть змістовність та корисність статті

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезды (5 голосів, середняя оцінка: 5,00 из 5)

© 2017 Юрист-блог // Дизайн и поддержка: GoodwinPress.ru