Страхування творів мистецтва

Страхування творів мистецтваВсе більше культурних цінностей і предметів мистецтва потрапляє в обіг, стаючи об’єктами купівлі-продажу, оренди, застави надаються для експонування в галереї, вносяться в якості внесків до статутних фондів товариств. До того ж інтерес до творів мистецтва обумовлений іміджевими міркуваннями і інвестиційною привабливістю. Однією з особливостей арт-ринку є слабкий взаємозв’язок з ринками інвестицій. Дослідження професорів Джанпін Меея і Майкла Мозеса, що порівняли динаміку цін на картини Поля Сезанна та німецькі цінні папери, починаючи з 1874 року, довело стабільність арт-ринку до політичних подій, що твори мистецтва в періоди воєнних дій та політичної нестабільності не лише не втрачають своє вартості та цінності, а зростають у цінні.

Крім інвестиційної привабливості, творам мистецтва властива соціальна складова. Так, в Німечинні набирають популярність артотеки, що надають в оренду твори мистецтва сучасних майстрів та предмети антикваріату за символічну плату. У найбільшій артотеці в Берліні, дочекавшись багаторічної черги, можна взяти в оренду твори Георга Базеліца, Віллі Баумайстера, Йозефа Бойса, Отто Дікса, Макса Ернста, Йорга Іммендорфа, Герхарда Ріхтера, Пабло Пікассо, Енді Уорхола, Іллі Кабакова, Роя Ліхтенштейна. Низька орендна плата від 3 до 25 євро в рік, що включає страхове покриття, пояснюється тим, що твори є суспільним надбанням.

Зазначене, формує стійкий інтерес та потребу у страхуванні творів мистецтва. Найбільша у світі компенсація за втрату творів мистецтва в результаті одного страхового випадку була виплачена після терактів 11 вересня 2001 року у США. Під уламками Всесвітнього торгівельного центру загинули 300 скульптур Родена, що належали брокерському дому Cantor Fitzgerald, картини Роя Ліхтенштайна, гобелени Хоана Міро, розписані дерев’яні барельєфи Льюїса Невельзона та ін. Загальна вартість цінностей, що знаходилися в будівлях, за деякими оцінками, складала більше $ 100 000 000. Після цього випадку вартість страхування творів мистецтва у США різко зросла.

Страхування колекцій творів мистецтва і предметів антикваріату у Європі та США є стандартною процедурою, як страхування автотранспортних засобів або житла. В Україні більшість приватних колекціонерів не бажають укладати договори страхування, щоб не афішувати свої статки та не привертати до себе уваги – як перевіряючих органів, так і шахраїв.

Тож, кожен випадок страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату є унікальним і вимагає індивідуального підходу, як в оцінці ризику, так і в прийнятті рішення страховиком про укладення договору страхування.

Хто набуває договір страхування творів мистецтва?

Державні та приватні музеї, аукціонні будинки, арт-дилери та колекціонери набувають страхове прикриття для творів мистецтва. У аукціонні будинки подекуди об’єднуються зі страховиками та пропонують клієнтам послуги зі страхування. Як, Sotheby’s об’єднався брокерською компанією Marsh & McLennan. Приватні галереї, музеї, страхують свої колекції творів мистецтва на значні суми. Істотна кількість договорів припадає на приватних колекціонерів. Державні та муніципальні музеї набувають найменшу кількість полісів, як свідчить світовий досвід. Не отримуючи достатнього фінансування  державного бюджету, страховим покриттям забезпечується як правило частина державних колекцій або окремі твори.

В Україні передбачено обов’язкове страхування творів мистецтва відповідно до ст. 23 Закону України «Про музеї та музейну справу» та п. 1.2. Інструкції про порядок визначення оціночної та страхової вартості пам’яток Музейного фонду України, затвердженої наказом Міністерства культури і  мистецтв  України  від  13.07.98 р.   № 325, пам’ятки Музейного фонду України, що тимчасово вивозяться за межі України для експонування на виставках або для реставрації, підлягають обов’язковому страхуванню. Тож, обов’язковому страхуванню підлягають лише предмети на період їх вивезення поза межі України.

Наприклад, викрадений та повернутий зловмисниками в 1994 році з Національної галереї в Осло «Крик» Едварда Мунка не був застрахований. Тож, у разі крадіжки, музей може бути залишений з порожнім простором на стінах. Унікальність та неповторність творів мистецтва хоча й унеможливлює його подальшу легальну реалізацію, держава втратить об’єкт культурної спадщини.

«Крик» Едварда Мунка

«Крик» Едварда Мунка

Так, у 2009 року злодії викрали пастель Едгара Дега «Хористи» 1877 року вартістю $ 1 150 000 з музею Кантіні у Марселі. Докладна інформація про пастелі Дега були негайно передані 188-мережам Інтерполу. В результаті негайного розголосу про викрадення, робота втратила будь-яку цінність на відкритому ринку, ставши безцінною в буквальному сенсі.

Як засвідчує досвід, від крадіжок не застрахований жоден музей світу, починаючи з Лувру і закінчуючи найменшими провінційними сховищами. Не оминають ці проблеми і Україну: значний громадський резонанс викликала крадіжка з Одеського музею Західного та Східного мистецтва картини роботи Мікеланджело Мерізі да Караваджо «Взяття Христа під варту або поцілунок Іуди».

Мікеланджело Мерізі да Караваджо «Взяття Христа під варту або поцілунок Іуди»

Мікеланджело Мерізі да Караваджо «Взяття Христа під варту або поцілунок Іуди»

Що підлягає страхуванню?

Договір страхування творів мистецтва покриває предмети, які є:

  • постійним колекціями, а саме твори мистецтва, включаючи картини, гравюри, малюнки, картини, скульптури, рідкісні книги, рукописи, килими, гобелени та інші творів які мають історичну та культурну цінність;
  • внутрішніми та іноземними виставками, а саме твори мистецтва, які тимчасово переміщенні з їх постійного місця перебування, за умовами договору «від стінки до стінки» з моменту, коли майно переміщується зі звичайного місця перебування, до повернення твори в місце дозволу відповідного власника і перебувають на виставці на території держави.

У практиці страхування творів мистецтва і предметів колекціонування страховики розрізняють страхування: творів образотворчого мистецтва (живопис, друк, фотографії, рідкісні книги); антикварної зброї; колекційних вин; ювелірних прикрас; колекційних автомобілів; рідкісних марок і монет; інших об’єктів колекцій.

Щодо специфічного предмета колекціонування як вино, то його відрізняє від інших предметів – придатність для споживання. Правильний догляд та збереження може забезпечити можливість вживання вина і допомогти зберегти його цінність. Для запобігання випадкової втрати або пошкодження предметів винної колекції, необхідні засоби для управління навколишнім середовищем: контейнери для вина, складські приміщення із системою контролю клімату, підвали та інше.

Незважаючи на те, що для зарубіжних страхових компаній є нормою, у практиці вітчизняних страховиків такі випадки страхування колекцій вина залишаються одиничними. Прикладом є випадок, страхування колекції массандрівських вин – найбільшої енотеки в світі – за повним пакетом Національно виробничо-аграрним об’єднанням «Массандра» у 2003 році. Початок енотеці, що занесена до Книгу рекордів Гінесс, було покладено понад півтора століття тому, а в 1988 році. Колекція налічує більше 971 тис. пляшок, в тому числі найстаріше у світі вино «Херес-де-ла-Фронтера» врожаю 1775 року. Це залишається поки, що єдиним відомим в Україні випадком страхування винних колекцій.

По відношенню до «виїзних» виставок застосовуються умови страхування «wall to wall» – «від стінки до стінки» або інакше «від цвяха до цвяха», які були розроблені великим британським страховиком Lloyd’s Syndicate. За таким договором страхування моментом виникнення страхового захисту є зняття картини з цвяха, на якому вона висіла – тобто з моменту вилучення експоната з місця його постійного зберігання і закінчується тоді, коли твір мистецтва знову повертається на своє місце. Тому він залишається застрахованим на час упакування, виносу з музею і монтування на експозиції – страховим захистом забезпечуються абсолютно всі пересування експонатів, попереднє і проміжне складування і складування після закінчення виставки.

Страхування творів мистецтва на час їх експонування є затребуваним. Наприклад, у 2006 році страхова група «Уралсіб» застрахувала дев’ять картин російських художників ХХ століття Державної Третьяковської галереї, від усіх ризиків, виникаючих в процесі монтажу, демонтажу, транспортування, експонування. Упорядником тематичної виставки в Генуї виступив музей Палаццо Дукале, де відбуваються різноманітні політичні та культурні заходи світового масштабу.

Власники творів мистецтва та страхові компанії будь-якими шляхами намагаються мінімізувати свої ризики. Як приклад, виставка колекції творів Карла Фаберже з 11 предметі, представлених у Державному музеї образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна в 2002 році (РФ) вартістю $ 20 000 000, з яких лише пасхальне яйце «Зимова казка» (його замовив Микола ІІ для своєї матері Марії Федорівни) вартістю понад $ 6 млн. Організатор заходу аукціонний дім Christie’s, з метою мінімізації ризиків, обмежив коло глядачів, виключно потенційними покупцями цінностей.

З досвіду страховиків, можна навести приклад, той же музей ім. О. С. Пушкіна втратив один з творів Рембрандта «Портрет жінки похилого віку» вартістю $ 12 000 000, який постраждав під час перевезення на виставку до Х’юстону. Експерти прийшли до висновку, що причиною зміщення полотна під час перевезення стало залучення до транспортування недостатньо спеціалізованого пакувальника. Вартість реставрації картини склала приблизно $ 1 200 000, компенсацію виплатив страховик – «Індержсстрах».

Повна інформація про мої послуги, перелік заходів, що здійснюються мною під час надання правової допомоги, їх вартість - у посиланні наприкінці статті ⇓⇓⇓  

Які ризики покриваються?

У практиці вітчизняних страховиків страхування творів мистецтва, здійснюється переважно від звичайних майнових ризиків за стандартними правилами майнового страхування, від традиційного набору ризиків: пожежі, затоплення, стихійні лиха, протиправні дії третіх осіб (крадіжка, пограбування) пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем і систем пожежогасіння, стихійні лиха, падіння дерев або повітряних апаратів, бій віконних шибок та вітрин, вандалізм, тощо.

Покриття творів мистецтва на звичайних умовах страхування майна надають власнику недостатній захист від ймовірних ризиків, не враховуючи специфіку об’єкта, покладають додаткові обов’язки із забезпечення збереження майна та впливають на підвищення страхового платежу.

У практиці виділяють два шляхи вирішення питання щодо страхування творів мистецтва: укладення договору та визначення ризиків на індивідуальних умовах, з урахуванням бажань власника або обрання поточного полісу страхування майна.

За стандартними умовами майнового страхування не покриваються збитки, які заподіяні творам мистецтва внаслідок:

  • природних змін (зношення), занепаду, наявності прихованих внутрішніх дефектів;
  • впливу комах, радіації, зношення. Поступове погіршення стану твору внаслідок впливу комах, паразитів, або виявлення дефекту (який відноситься до фізичних характеристик речі або прогресування раніше наявних дефектів, що спричинили погіршення речі без стороннього втручання);
  • конфіскації, експропріації, арешту, знищення або пошкодження застрахованого об’єкта за розпорядженням державних органів, затримання та вилучення речі, пред’явлення претензій з боку третіх осіб, які оспорюють право власності на твір (титульне страхування). Прикладом такого випадку може бути пред’явлення вимоги про повернення речей, вилучених після революції або в ході Другої Світової війни, дійсному або уявному власникові, його спадкоємцеві.
  • ремонту, відновлення, реставрації, процесу ретушування, внесення будь-яких інших змін. Наприклад, якщо особою укладено договір, відповідно до переліку, що додається до договору майнового страхування, яким охоплюється декілька творів. Так звернувшись з метою оцінки одного із предметів, особі рекомендується, не зважаючи на вже існуючу цінність картин, здійснити відновлення для того щоб її вартість зросла більше. В результаті некоректно змішаної пропорції матеріалів майстер наносить пошкодження та мастить портрет.
  • впливу шкідливого світла, вологості або зміни температури. Виняток становить, коли шкода спричинена пожежею або бурями.
  • впливу електронної або механічної несправності або поломки. Прикладом є випадок, коли внаслідок сплесків напруги металеві грати, за якими зберігаються предмети, пошкоджують статуетки, вироблені з крихких та делікатних матеріалів.
  • розламування вітражів, виробів зі скла, скульптур із мармуру, фарфору та аналогічних крихких предметів. Окрім пошкоджень покритих договором страхування завданих внаслідок: вогню, удару блискавки, бурі, вибуху, землетрусу, повені або зіткнення, сходження залізничного транспорту.
Читайте також:  Договір доручення

Покриття вищезазначених збитків може здійснюватися за домовленістю із страховиком за договором страхування творів мистецтва. До того ж крім зазначених ризиків за домовленістю із страховиком договір може покривати інші специфічні ризики властиві творам та покривати збитки внаслідок терористичних та воєнних дій.

Страховий випадок може статися з непередбачуваних причин. Наприклад, наприкінці 1990-х років під час перевезення на експозицію за кордон постраждала одна зі старовинних російських ікон. Незважаючи на наявність всіх необхідних документів, дозволу на вивезення, співробітники митної служби вирішили перевірити вантаж. Спеціальні ящики для перевезення коштовного вантажу, у які були упаковані ікони, розкривали звичайної фомкою. В результаті одна з ікон розкололася, вартість реставрацію $ 5000 виплатила компанія, що страхувала перевезення вантажу.

Якщо причиною настання страхового випадку стало проникнення опадів через покрівлю, балкони, незакриті вікна, а також в результаті обвалу будівель, не зумовленого страховим випадком страховик відмовить у відшкодуванні. Перед тим, як вдатися до реставрації та відновлення застрахованого предмета мистецтва, слід враховувати, якщо ці дії можуть призвести до пошкодження предмету і компанія на законних підставах відмовить у відшкодуванні.

За вітчизняними правилами страхування, збиток відшкодовується, лише якщо діяння здійснили треті особи, що не знаходяться зі страхувальником відносинах, не ведуть з ним спільного господарства та не проживають спільно. Тож, якщо, колекцію фарфору пошкодить член сім’ї це не буде визнано страховим випадком.

У разі пошкодження одного з парних предметів, що є частиною комплекту, страховик здійснює відшкодування повної вартості цих предметів або комплекту. Парні або комплектні предмети, що залишилися не пошкодженими, підлягають передачі страховій компанії. За бажанням страхувальника, він може викупити ці речі за ціною, встановленою експертами, кандидатури яких експертів обираються за погодженням сторін.

Під час дії договору ступінь ризику може змінюватися: вихід з ладу сигналізація, проведення ремонту в приміщенні обладнаному для зберігання цінностей. При збільшенні ступеня ризику необхідно внесення змін в договір страхування, що може впливати на розмір страхової премії та розширення права страховика по контролю за використанням майна. У разі не повідомлення страховика, при настанні страхового випадку він має обґрунтоване право відмови у відшкодуванні.

Страхова компанія приймаючи твори на страхування висуває вимоги до їх зберігання. Наприклад зберігання творів в сейфі, виконання якої досить складно, адже твори мистецтва створені для їх експонування. За звичай, вимогою страховика є наявність сигналізації у приміщенні, де знаходиться предмет.

Чим більше заходів безпеки передбачено страхувальником, тим менший буде страховий платіж. Найменший буде у разі зберігання творів в сейфі, в приміщенні, що охороняється, обладнаного пожежною сигналізацією або системою пожежогасіння. На платіж буде впливати наявність охорони, грат на вікнах, металевих дверей у приміщенні в якому знаходиться твір.

Страхування на випадок крадіжки

Динамічне зростання страхування творів мистецтва пов’язано з ймовірністю крадіжки цінностей. Поширенню протиправних актів в Україні сприяють недоліки організаційного та правового характеру. У багатьох музеях, галереях, архівах і культових установах подекуди порушують порядок обліку, зберігання, проведення інвентаризацій культурних цінностей, повільно і непослідовно здійснюється паспортизація експонатів. Не застосовуються ефективні, сучасні комп’ютерні засоби, системи реєстрації, фото- і відео під час ведення каталогів цінностей, що перебувають у фондах державних музеїв, архівів, бібліотек та, навіть, колекціях приватних осіб.

Зокрема в Україні за останні роки скоєно близько трьох тисяч крадіжок культурних цінностей – розкрито лише 40 % із них. Усі цінні предмети, викрадені з державих установ, знаходяться у розшуку Інтерполом, де є повний перелік із зображенням, у тому числі булава Богдана Хмельницького, топази та інші предмети, викрадені у Києві в 90-х роках. На великих міжнародних аукціонах, таких як Christie’s, Sotheby’s викрадені з України предмети з’являються вкрай рідко.

Передбачення у договорі ризику викрадення творів підвищує розмір страхового платежу. Вартість страхування всієї колекції музею на випадок крадіжки є досить дорогою, але, зазвичай, викрадається не вся колекція, а лише її частина. З цього приводу варто зазначити, що краще – вкрадені картини та страхове відшкодування, аніж вкрадені картини і відсутність будь-якої страхової компенсації. Так при крадіжці творів мистецтва, принаймні, у власника чи володільця буде достатньо грошей, щоб найняти кваліфікованих приватних детективів, щоб спробувати повернути її, надати крадіжці резонансу, навіть заплатити викуп. Або використати гроші, щоб купити найсучаснішу систему безпеки для зібрання, щоб запобігти повторному викраденню. Тому, отримуючи страхове відшкодування, важливо використати цю компенсацію для відновлення предметів мистецтва або для компенсації витрат, які можуть виникнути в результаті крадіжки предметів мистецтва.

У зв’язку з цим слід зазначити, що у законодавстві відсутні спеціальні норми щодо кримінальної відповідальності за крадіжку творів мистецтва. Натомість, такі злочини підпадають під статтю 185 Кримінального кодексу України, а міра покарання залежить від частини статті — залежно від завданої шкоди. Побутова квартирна крадіжка і викрадення творів мистецтва за законом фактично рівні.

Титульне страхування творів мистецтва

Специфічним ризиком притаманним творам мистецтва є сумнівне походження твору або «дефектний титул», коли проданий твір не має документації, яка підтверджує, що твір беззастережно належить особі.

Прикладами є предмети викрадені у власників, музеїв в період Другої Світової війни між 1939 та 1945 роками, пограбування іракських художніх музеїв під час війни США в Іраку. Оскільки про будь-які викрадення творів мистецтва одразу ж сповіщається Інтерпол та реалізувати їх можна лише на тіньовому ринку, то сумнівне походження може мати місце щодо предметів, які були втрачені в періоди війн та на територіях надзвичайних ситуацій та лиха. Стосовно творів мистецтва не існує такого поняття, як «ідеальний провенанс». Тому страховики можуть не прийняти на страхування предмети сумнівного походження та походження яких з 1933 по 1945 роки невідомо.

Страхування ризиків пов’язаних титулом творів мистецтва здійснюють провідні світові компанії, як Hiscox, Lloyd’s Syndicate та спеціалізуючийся  на цьому ризику ARIS.

Так, будучи колекціонером творів мистецтва, Стівен Спілберг придбав у галереї, де був постійним клієнтом, картину Нормана Роквелла за $ 700 000, згодом отримав позов попереднього власника, який стверджував, що у галереї не було права на продаж предмету, через відсутність належних документів.

Придбання творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату на аукціонах теж не гарантує від придбання твору із сумнівним провенансом. Аукціонний дім, в разі підозри про можливість виникнення проблеми стосовно походження, може залишити або зняти твір з торгів, в залежності від ситуації. Більшість авторитетних галерей та дилерів повернуть повну вартість твору, у випадку оскарження права власності, якщо на час виникнення вимоги дилер буде працювати у даній сфері.

З торгів Christie’s у 2007 році було знято Портрет Фернандеса де Сото авторства Пікассо, очікуваної вартості $ 60 000 000, через позов особи яка, стверджувала, що у 1935 році під загрозою нацистів її сім’я втратила право власності твір. Законним власником було визнано Художній Фонд Ендрю Ллойд Веббера, проте поки окружний суд США відхилив реституцію у зв’язку з відсутністю федеральної юрисдикції, власник втратив можливість продати твір.

Портрет Фернандеса де Сото авторства Пікассо

Портрет Фернандеса де Сото. Пікассо

У 2009 році німецький суд ухвалив рішення, про визнання законним власником пропагандистських плакатів, викрадених нацистами в 1938 році Петра Сахса, а не Німецький історичний музей, у володінні якого були плакати весь цей час.

Колекціонери визнають, що збирання антикваріату, подекуди небезпечно, проте це робить його захоплюючим. Так, власник колекції старожитностей, Майкл Стейнхард, в 1991 році придбав золоте блюдо вартістю $ 1 200 000 у швейцарського торговця творами мистецтва. Його митний брокер, при заповненні документів, зазначив країною походження блюда Швейцарію, яке фактично були знайдено на Сицилії. Згодом італійський уряд висунув вимогу про повернення речі та агенти митної служби США конфіскували предмет.

Тож, незалежно від того є володільцем твору сумнівного погодження, музей або колекціонер, справжній власник може використати правові та дипломатичні засоби для забезпечення своїх прав на твір мистецтва, який був викрадений або переміщений без належного правового титулу. Тому страхування титулу твору мистецтва може надати відшкодування вартість твору або судові витрати.

Експертиза творів мистецтва

Специфіка арт-ринку полягає в тому, що твір мистецтва немає вартості, а інвестиційна привабливість дорівнює нулю, до проведення експертизи.

Тому головна умова страховика для укладення договору є проведення експертизи, встановлення справжності, отримання документів підтверджуючих  цінність та вартість твору.

Довівши справжність та встановивши вартість твору страхувальник може розраховувати на об’єктивну страхову суму, яка в більшості випадків дорівнює його вартості. Обсяг відповідальності визначається страховиком в індивідуальному порядку. І навіть якщо страхується предмет вартістю вище призначеної суми, страховик несе відповідальність лише в межах завіреної суми.

При страхуванні приватних колекцій подекуди виявляються складнощі у разі відсутності документів, підтверджуючих сумлінне придбання творів, їх автентичність та вартість.

Слід відрізняти оцінювачів та мистецтвознавців, останні можуть лише зробити висновок про достовірність речі та художню цінність, а оцінювач назве її ринкову вартість. Деякі страховики працюють тільки з певним, «перевіреним»,  колом експертів, список яких видають бажаючим укласти договоір.

Відповідно до Інструкції про порядок визначення оціночної та страхової вартості пам’яток Музейного фонду України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України 13.07.98 № 325, експертизи, що проводяться з метою визначення оціночної та страхової вартості музейних предметів, здійснюються фондово-закупівельними комісіями музеїв із залученням профільних експертів-фахівців. Визначенню оціночної вартості музейних предметів передує їх наукова атрибуція (п.п. 1.3., 1.4.).

Комплекс оцінки творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату складається з трьох послідовних етапів.

Першим етапом є технологічна експертиза твору мистецтва, під час якої визначається час створення твору за датуючими ознаками. Комплекс досліджень з використанням неруйнівних та лабораторних методів дослідження основи, ґрунту, барвистого шару, що пов’язує. Технологи надають мистецтвознавцю інформацію про те, які речовини входять до складу досліджуваного предмета мистецтва, у який період часу дані речовини були отримані.

Під час проведення експертизи творів відомих західноєвропейських майстрів (Вермеєра, Рембрандта, Моне, Пікассо) не обмежується технологічним дослідженням і порівнянням з еталонними творами цих майстрів, що є в зібраннях музеїв. Далі, за погодженням з власником твору організовується проведення мистецтвознавчої експертизи фахівцями (авторами монографій, каталогів), чия думка є необхідною і достатньою для світової художньої спільноти при встановленні авторства твору.

Читайте також:  Договір доручення

Наступним етапом є мистецтвознавча експертиза та атрибуція (встановлення авторства) твору мистецтва та антикваріату. Експерти мистецтвознавці багато в чому спираються на результати технологічного дослідження. Але тільки під час мистецтвознавчої експертизи, запрошений фахівець оцінює наскільки характерним є твір для даного художника, чи є його аналоги в музеях. Тільки мистецтвознавці мають право назвати ім’я автора.

До мистецтвознавчої експертизи конкретного твору залучаються лише найбільш авторитетні мистецтвознавці з тих, до чиєї вузької професійної спеціалізації відноситься передбачуваний автор твору. При проведенні експертизи творів класичного мистецтва, коли передбачувана оцінка перевищує $ 100 000 страховиком може бути запропоновано досягнення консенсусу декількох незалежних експертів. Можна припустити, що у подальшому на цю суму збільшиться вартість твору, що буде посвідчуватися актом експертизи, який має бути передано новому власнику твору мистецтва.

У випадках, коли норми і звичаї міжнародного ринку вимагають включення твору художника в систематичний каталог, страхова компанія бере на себе організацію експертизи у фахівців фонду художника (товариства, що випускає систематичний каталог автора).

Так можна визначити найважливіші принципи у безкомпромісному підході у проведенні мистецтвознавчої експертизи твору:

  • залучення найбільш авторитетних мистецтвознавців, вузької професійної спеціалізації;
  • підставою мистецтвознавчої експертизи є результати технологічного дослідження твору.

Завершальним етапом є проведення комплексу робіт спрямованих на виявлення ринкової вартості твору мистецтва або антикваріату. Оцінка творів мистецтва не має сенсу без встановлення автентичності оцінюваного твору, тому перш ніж приступити до оцінки, проводиться комплексна експертиза творів мистецтва. Оцінка – це не тільки експертне встановлення об’єктивної ціни, але і процес створення оціночного висновку, відповідно до вимог закону та міжнародних стандартах.

Оцінка майна, майнових прав здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Оцінка спирається на об’єктивно підтверджену інформацію. Крім досвіду, оцінка вимагає наявності спеціальної освіти та ліцензії у експерта. Результати оцінки антикваріату та творів мистецтва приймаються міжнародним ринком страхування, тільки при наявності у фахівця багаторічного досвіду роботи в даній сфері. Здебільше законодавством передбачена необхідність отримання ліцензії для здійснення оцінки творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату.

Експертна оцінка  залежить від позиції, кваліфікації та доброчесності експерта, несправедливість та недобросовісність якого складно довести, через вплив суб’єктивних факторів на вартість творів мистецтва.

Кваліфіковану експертизу творів проводять співробітники державних установ та реставраційних центрів. Однак, досвід страхування РФ свідчить, що фахівці Третьяковської галереї та інших державних музеїв, видавали оцінку та визнання автентичності якісним підробкам, за обумовлену плату. Міністерство культури РФ закликало музеї припинити практику оцінки творів, однак наказ про заборону такої діяльності для винних не був виданий.

Світовий досвід визнає, що придбання творів на аукціонах з експертним висновком не виключає шанс наразитися на підробку.

Переважна більшість предметів, що знаходяться в приватних колекціях, не мають письмово оформленого висновку експертів. Передусім це стосується предметів, що були отримані в порядку спадкування. Найчастіше достовірність предмета встановлюється на основі провенанса або походження. Престижне походження збільшує вартість твору. Проте, не може слугувати прямим доказом достовірності, оскільки існують випадки, коли в зібраннях престижних музеїв та колекціонерів траплялися підробки. Відомий випадок, коли колекціонер дізнавшись, що в його колекції імпресіоністів немає жодної справжньої картини наклав на себе руки.

Походження може приймати різні форми: сертифіката або заяви про справжність від повноваженого органу або мистецтвознавця; клейма (напису) про перебування твору на виставці або галереї; оригіналу квитанції про продаж; фільму або запису про автора твору; імена попередніх власників предмета мистецтва; документа від визнаного експерта або уповноваженого органу влади у сфері мистецтва; статті з газеті, журналі, що містять згадування або ілюстрацію предмета; згадки або ілюстрації твору в книгах чи каталогах виставок; усна інформація від особи, яка знайома з автором.

Престижне походження також надає важливу інформацію і уявлення про значення твору в історії мистецтва. Недобросовісні продавці, знаючи значення походження, воліють до його фабрикування. Проте, фальшиве походження в більшості випадків легко виявити.

В Україні кваліфіковані оцінювачі працюють на замовлення Міністерства культури і туризму, як правило, займаються встановленням вартості музейних експонатів і внесенням даних про них до Державного реєстру національної культурної спадщини або самостійно. Сертифікацію музейних оцінювачів здійснює Фонд державного майна України відповідно до наказу Фонду державного майна України від 06.04.2004 № 692 «Щодо видачі сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності» та «Положення про порядок видачі сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності» затвердженого наказом Фонду державного майна України від 14.03.2002 № 479.

Експертиза проведена спеціалістом галереї, що не має ліцензій, за договірною ціною, як і усна консультація, без належного підтвердження, залишиться приватною думкою фахівця, може бути не прийнята страховиком або кредитором. Адже висновок експертизи набуває юридичної сили лише при наявності ліцензії у експерта на проведення робіт. За звичай, офійцне дослідження та отримання висновку експерта, складає певний відсоток від оціночної вартості предмета, і як атрибуція та провенанс, можуть вплинути на вартість твору.

У разі страхування колекції кожен предмет оцінюється окремо, складається детальний опис всіх предметів, що знаходяться у складі колекції, кількість яких може сягати сотні. Здійснюється фотозйомка наявних творів колекції зібрання: фотографії зображень картин, аверсів та реверсів монет, знімки різних ракурсів скульптур.

Настання страхового випадку

У разі пошкодження твору мистецтва, ставиться питання про обмеження його використання, можливості експонування, транспортування, та доцільність проведення його реставрації. Рішення щодо проведення реставрації приймається страховиком залежно від її вартості. Незважаючи на те, що для стороннього неспеціаліста, очевидно, після проведення реставрації твору мистецтва вартість його складе більше, ніж сума його частин, для страховика відповідь не настільки однозначна.

Відносно творів які вийшли з арт обігу внаслідок випадкового пошкодження застосовується поняття врятованого мистецтво. Врятовані твори мають своєрідну логіку розрахунку вартості. Не дивлячись на те, що твір може залишатися відносно недоторканими, не отримати істотних пошкоджень, він може втратити інтерес для арт дилерів та не приймати участь у обігу. Після визнання повної загибелі та виплати компенсації, твір мистецтва вважається офіційно позбавленим цінності, що неминуче призводить до його забуття, навіть при наявності ледве помітних пошкоджень.

Ураган Сенді в жовтні 2012 році наніс збитки галереям Нью-Йорка, актуалізував вирішення питання проведення ремонту пошкоджених творів. Вирішення питання щодо реставрації залежало не від ступеня пошкодження, підтвердження страховою компанією покриття страхового випадку та відшкодування витрат.

Так, твір, що отримав незначні пошкодження, може бути оголошено страховою компанією повністю знищеним. А твір який отримав суттєві ушкодження може бути відновлено страховиком, а потім виставлено для продажу не обізнаним покупцям на арт ринку.

Рішення приймається страховиком залежно від вартості реставраційних робіт та твору. Страховик може визнати повне знищення твору мистецтва і виплатити страхового відшкодування, якщо вартість проведення реставрації більше вартості самого твору. Коли завдані ушкодження визнаються частковим пошкодженням, страховик оплачує витрати на реставрацію і компенсує втрачену вартості твору.

У разі проведення реставрації страхувальник або автор мають право відмовитися від твору за законодавством США. Так, під час файлової інсталяції одного сучасного художника, в експозиції використовував старий чемодан, знайдений майстром у свого батька, у валізи відпала застібка. Художник відмовився від проведення реставрації, страховик був змушений виплатити відшкодування та задовольнити вимогу, відповідно до умов договору.

Виплатою загальної суми збитків не вичерпуються можливі наслідки настання страхового випадку. За твердженням Крістіана Фішера, президента страхової компанії АКСА США існують колекціонери, зацікавлени в придбанні пошкоджених творів, що потребують реставрації. Відносно уцілілих творів мистецтва, що пройшли реставрацію виникають питання щодо проведення їх оцінки.

Так, з легкої руки (в буквальному сенсі) власника грального бізнесу в Лас-Вегасі, Стіва Уїнна шедевр Пікассо «Сон» в 2006 році виріс в ціні. Полотно було зіпсовано, в верхньому лівому кутку з’явилася діра, почалися реставраційні роботи і судовий процес зі страховиками. За пошкодження твору ліктем синдикат Ллойда виплатив $ 90 000 на відновлення та приблизно 40 млн доларів втраченої вартості. В 2013 році твір було продано на аукціоні Christie’s за рекордні 155 мільйонів магнату з Уолл-стріт Стіву Коєну.

Пікассо «Сон»

Пікассо «Сон»

Після настання страхового випадку зі страхові компанії можуть співпрацювати з авторами творів. Наприклад, представник страхової компанії АХА наводить епізод коли Джефф Кунс переробив пошкоджені елементи світлової інсталяції, проте колекціонер не прийняв роботу назад, страхова компанія була змушена визнати повне знищення, прийняти твір та передати автору для реконструкції.

Перебуваючи на правах оренди в музеї, портрет сучасного художника Чака Клоуза з США у 1969 році вартістю $ 13 000, був пошкоджений. Страховик волів оголосити повне знищення, аби в подальшому продати твір, проте автор наполягав на реставрації, і повернувши собі твір продав видавництву, яке відреставрувало та перепродало музею, приблизно за $100000.

У разі оголошення повного знищення твору мистецтва, страхова компанія відшкодовує повну суму та може стати його власником. Такі твори подекуди можуть представляти інтерес для світу мистецтва та мати художньою цінністю. Якщо договір страхування не передбачає виключення розпорядження твору страховиком після визнання повної його загибелі, компанія отримує право розпоряджатися ним та після проведення реставрації, продавши, надати нове життя.

За твердженням американського реставратора Крістіана Шейдемана, відомого як «арт-лікар», найчастіше повна загибель твора є відносним явищем та деякі твори мистецтва мають кілька життів, у разі якщо після визнання предмета знищеним та виплати повного відшкодування, страховику надано право повернути твір на арт ринок.

Страхові компанії прагнуть відновити та відреставрувати твір мистецтва, а з тим, трапляються випадки коли відреставровані твори викуповуються їх власниками на аукціонах.

Розмір арт-ринку врятованих або відреставрованих творів мистецтва складно оцінити, тому, що страховики не розкривають інформацію. За твердженням представників страхової компанії AIG, приблизний обіг договорів з фізичними особами на території Північній Америка, якої, складає $ 47 млрд, твори після реставрації, як правило, повертаються до власникам.

Автор: Токарева В.О., кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»


ЗАМОВИТИ ЮРИДИЧНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ (юридичні послуги платні!)

 

Оцініть змістовність та корисність статті

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезды (2 голосів, середняя оцінка: 5,00 из 5)


Ваш коментар

You have to agree to the comment policy.

© 2017 Юрист-блог // Дизайн и поддержка: GoodwinPress.ru