Ухилення від виконання батьківських обов’язків по вихованню дитини як підстава позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських правНа сьогодні є досить частим звернення громадян до суду з позовними заявами про позбавлення батьківських прав на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, згідно з положеннями якого мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

При цьому, звернення до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав з підстав ухилення від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню дитини може мати на меті вплив на недобросовісного мати чи батька, а також досягнення інших правових наслідків. Зокрема, таким результатом може бути можливість перетину кордону з дитиною без відповідного дозволу одного із батьків, щодо якого є судове рішення про позбавлення батьківських прав.

Загальні положення щодо виконання батьківських обов’язків

Відповідно до положень статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 12 Закону України “Про охорону дитинства” передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Невиконання вищезазначених батьківських обов’язків одним із батьків є підставою для встановленого законодавством кола осіб звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав щодо дитини, яка не отримує належного батьківського піклування.

Порядок позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Такий захід може застосовуватися тільки за рішенням суду.

Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Такими особами є:

  • один з батьків;
  • опікун;
  • піклувальник;
  • особа, в сім’ї якої проживає дитина;
  • заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває;
  • орган опіки та піклування;
  • прокурор;
  • сама дитина, яка досягла 14 років.

Згідно із статтею 109 Цивільного процесуального кодексу України справи про позбавлення батьківських прав розглядаються судами за місцем проживання відповідача.

Участь органів опіки та піклування в позбавленні батьківських прав

Відповідно до положень частини 4 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов’язковою є участь органу опіки та піклування.

Згідно з частино 1 статті 11 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.Підстави позбавлення батьківства

У вказаному випадку орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Аналіз практики розгляду питань щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав свідчить про те, що орган опіки та піклування при прийнятті рішення перш за все керується отриманими у документальній формі фактичними даними, а саме: характеристика на батьків з місця проживання; пояснення не менше трьох сусідів про спосіб життя одного з батьків, якщо батьки розлучені (нотаріально засвідчене); акт про участь одного з батьків у вихованні дитини; акт обстеження житлово-побутових умов проживання одного з батьків; довідка з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію; довідка з поштового відділення про кошти, посилки, перекази чи надходили на ім’я дитини; довідка з суду про призначення чи відмову у сплаті аліментів (Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.09.2016, №216/2914/14-ц).

Висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування мають бути додані акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання, свідоцтво про народження дитини, медичний висновок про стан здоров’я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток (Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2011, №6-5041св11).

Водночас, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 Сімейного кодексу України)

Повна інформація про мої послуги, перелік заходів, що здійснюються мною під час надання правової допомоги, їх вартість - у посиланні наприкінці статті ⇓⇓⇓  

Судова практика в питаннях позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав” від 30.03.2007 за №3 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Читайте також:  Порядок усиновлення дітей за законодавством України

Положенням пункту 18 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків.

Вина як обов’язкова умова позбавлення батьківських прав

Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Тобто, з’ясування наявності вини батьків по невиконанню своїх обов’язків у вихованні дитини належить до обов’язкових умов при вирішенні питань щодо позбавлення батьківських прав.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2016 у справі №6-34761ск15 суд підтвердив обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо позбавлення батьківських прав матері, яка з часу проживання доньки з батьком участі у вихованні, спілкуванні та розвитку не приймала, святкових заходів за участю дитини не відвідувала, її життям не цікавилась, доказів з’ясування місця проживання доньки та усунення, у випадку наявності, перешкод у спілкуванні з донькою не надала, відсутні відомості звернення до служби у справах дітей з приводу чинення їй перешкод позивачем у спілкуванні з дитиною. Крім того, матір дитини була повідомлена належним чином про засідання комісії з питань захисту прав дітей, проте на засідання не з’явилась, підтверджень її участі у вихованні доньки не надала. Суд визначив, що висновок про те, що відповідачка проявляла повну бездіяльність по відношенню до свого обов’язку по утриманню та вихованню власної дитини, є правильним.

Натомість в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.07.2016 у справі №212/5551/14-ц суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій щодо позбавлення батьківських прав, вказавши на неналежне встановлення судами фактичних обставин справи, зокрема, дійшовши висновку про те, що відповідач не виконує своїх обов’язків щодо виховання та утримання дитини, не цікавиться життям сина та не спілкується з ним. Суди не звернули уваги на те, що відповідач категорично заперечував проти позбавлення його батьківських прав і прагне брати участь у вихованні дитини, що підтверджується його зверненнями до органів опіки та піклування із заявами про встановлення порядку участі у вихованні дитини та поданням зустрічного позову у даній справі про усунення перешкод у спілкуванні із сином та визначення часу спілкування із ним; не навели фактів, які б спростували доводи відповідача, обмежившись лише доказами, наданими зі сторони позивача. Висновки судів про умисне ухилення відповідача від виконання обов’язків з виховання дитини носять характер припущень.

Інтереси дитини вище інтересів батьків

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. (Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.07.2016, №760/18209/15-ц та від 14.09.2016, №216/2914/14-ц).

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав” від 30.03.2007 за №3 визначено, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов’язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Так, в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2015 у справі №6-28390ск15 суд підтвердив правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності свідомого ухилення від виконання батьківського обов’язку щодо виховання дітей у відповідача, який проживав за межами України (територія Російської Федерації) та не мав фізичної можливості піклуватися дітьми. За таких обставин відсутні правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей.

У зазначеній Ухвалі суд звертає увагу, що висновки судів відповідають вимогам частини 7 статті 7 Сімейного кодексу України, положенням Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, відповідно до яких, при вирішенні будь-яких спорів, що стосуються дитини, державні органи, у тому числі суди, мають забезпечити пріоритет прав дитини, тобто спір має бути вирішений таким чином, щоб максимально гарантувати фізичний, розумовий, духовний розвиток дитині у соціально здоровому середовищі. При цьому особисті амбіції батьків або одного з них відносно дитини чи будь-які конфлікти між самими батьками стосовно питання утримання і виховання дитини не можуть прийматися до уваги.

Думка дитини у питанні позбавлення батьківських прав

Верховний суд України у своїх Узагальненнях практики розгляду судами справ, пов’язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми від 11.12.2008 зазначив, що при вирішенні даної категорії справ судам слід звернути увагу на те, що згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, серед інших, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Так, відповідно до положень ст. 12 ч. І Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. “Про права дитини” (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Читайте також:  Розподіл майна при розлученні подружжя

У вітчизняному законодавстві теж закріплено відповідні положення, зокрема, згідно з положеннями статті 171 Сімейного кодексу України думка дитини має бути врахована при вирішенні питань, що стосуються її життя.

У своїх Узагальненнях Верховний суд України, виходячи з аналогії застосування положень закону, зокрема, статті 218 Сімейного кодексу України, звертає увагу судів на те, що думка дитини має бути з’ясована і врахована судом при розгляді даної категорії справ.

Апеляційний суд м. Києва в своїх Узагальненнях практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми від 01.01.2009 зазначив, що питання про участь дитини в розгляді справи має вирішуватися в попередньому судовому засіданні з урахуванням думки органу опіки та піклування, наданого медичного висновку про стан здоров’я дитини, її фізичний та розумовий розвиток, щоб не допустити під час розгляду справи негативного впливу на дитину.

Згідно із частиною 3 статті 171 Сімейного кодексу України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (за винятком справ про усиновлення), але, як зазначено в Узагальненнях Верховного суду України, це не звільняє суд від необхідності з’ясувати думку дитини.

Також, відповідно до частини 4 і частини 5 статті 164 Сімейного кодексу України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав

При прийнятті судом рішення про позбавлення батьківських прав одного із батьків дитини, яка не отримує належного виховання, наступають правові наслідки, які передбачені статтею 166 Сімейного кодексу України, зокрема:

  • особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;
  • перестає бути законним представником дитини;
  • втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;
  • не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
  • не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
  • втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов’язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Поновлення батьківських прав

Слід звернути увагу на те, що положеннями Сімейного кодексу України, зокрема статтями 168 і 169, передбачено можливість побачення з дитиною матері або батьку, які позбавлені батьківських прав, та поновлення батьківських прав.

Поновлення батьківських правТак, при зверненні мати або батька, які позбавленні батьківських прав, до суду із заявою, суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров’ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

У разі якщо дитина не була усиновлена, або усиновлення скасоване чи визнано недійсним судом, або дитина не досягла повноліття суд при зверненні з відповідною позовною заявою мати або батька, які були позбавлені батьківських прав, може прийняти рішення про поновлення батьківських прав, якщо таке рішення буде відповідати інтересам дитини. При цьому, при вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина, перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

У разі прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову про поновлення батьківських прав, повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Висновок

Отже, позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. При цьому, реалізація зазначеного правового механізму має здійснюватися за результатами з’ясування наявності вини батьків по невиконанню своїх батьківських обов’язків, з урахуванням думки органу опіки та піклування, а також самої дитини. Зміна ставлення особи, що позбавлена батьківських прав, до батьківства у встановлених законодавством порядку та випадках за рішенням суду може мати наслідком поновлення батьківських прав.


ЗАМОВИТИ ЮРИДИЧНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ (юридичні послуги платні!)

 

Оцініть змістовність та корисність статті

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезды (10 голосів, середняя оцінка: 4,20 из 5)


Ваш коментар

You have to agree to the comment policy.

© 2017 Юрист-блог // Дизайн и поддержка: GoodwinPress.ru