fbpx

Говорячи про використання поруки у забезпеченні банківських кредитів, передусім, необхідно визначити, що порука є одним з видів забезпечення виконання зобов’язань, як правило, за договорами позики або кредитними договорами, більш рідше, за договорами купівлі-продажу у розстрочку чи договорами поставки.

Порука оформлюється у вигляді договору поруки за яким, поручитель поручається перед кредитором боржника (фізичною або юридичною особою) за виконання цим боржником своїх зобов’язань за договором. У випадку порушення боржником своїх зобов’язань за договором, відповідальність перед кредитором буде нести його поручитель. Законодавець не обмежує кількість поручителів, тобто ними можуть виступати як фізичні так і юридичні особи. Однак, у випадку, коли поручителем виступає юридична особа її учасники повинні надати повноваження представнику (наприклад, на підставі протоколу загальних зборів засновників) для укладання договору поруки.

При поруці виникають два види зобов’язальних правовідносин: основне правове відношення між кредитором та боржником, і, як додаток до нього, – правове відношення між кредитором та поручителем. При цьому зобов’язання поручителя не може бути більшим за обсягом, ніж зобов’язання головного боржника.

Відносно реальності чи консенсуальності договору поруки, необхідно відмітити, що діюче законодавство не пов’язує виникнення прав кредитора з будь-якими діями зі сторони поручителя, тобто це означає, що з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору поруки, такий договір вважається укладеним. Із вищенаведеного виходить, що даний договір відноситься до консенсуальних.

Форма договору поруки повинна бути письмовою, у тому числі сторони можуть укласти даний договір письмово та нотаріально засвідчити його. Відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналізуючи судову практику необхідно звернути увагу на те, що поручителі не завжди визнають свій підпис на договорі та суд вимушений назначати почеркознавчу експертизу, яка найчастіше підтверджує невідповідність підпису поручителя. Щоб уникнути даних випадків, кредитор повинен при укладанні договору поруки обов’язково вимагати не лише підпису поручителя на договорі поруки, а також написанні поручителем власноруч свого прізвища, ім’я та по-батькові.

Істотні умови договору поруки

Основні умови договору порукиЦивільний кодекс України не визначає перелік істотних умов, які повинен містити договір поруки. У зв’язку з тим, що порука є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, а також має зобов’язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов’язання та про договори.

Аналізуючи положення Цивільного кодексу України до істотних умов договору поруки можна віднести:

  • по перше, визначення зобов’язання, яке забезпечується порукою, тобто кредитного договору у нашому випадку, предмет зобов’язання, зміст, розмір та основне – строк виконання;
  • по-друге, обсяг відповідальності поручителя (субсидіарна чи солідарна відповідальність), у випадку, коли особа виступає майновим поручителем, їй необхідно окрім договору поруки укласти договір іпотеки;
  • по-третє, відомості про кредитора, поручителя та боржника; по-четверте, відсутність або наявність плати за послуги поруки, надані поручителем, розмір такої плати; по-п’яте, дія договору та порядок зміни та припинення дії договору.

Обсяг відповідальності поручителя залежить від змісту договору поруки. Якщо сторони договору поруки не зробили в ньому ніякого застереження щодо обмеження відповідальності поручителя, то він несе відповідальність у повному обсязі як солідарний боржник. Тобто, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Однак, коли кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників він має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Таким чином, солідарні боржники залишаються зобов’язаними до того часу, поки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Частини 3 та 4 статті 543 Цивільного кодексу України встановлюють, що солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі та те що, виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Судова практика щодо укладення договору поруки

Підтвердження поручителем платоспроможностіСудова практика в договорах поруки

У судовій практиці зустрічаються велика кількість випадків, коли поручитель не може виконати взяті на себе зобов’язання у зв’язку з його неплатоспроможністю. Тому на сьогоднішній день банки та інші фінансові установи при укладанні з ними договору поруки зобов’язують поручителя на першу їх вимогу представляти документи щодо кредитів у інших банках, змін у майновому станові поручителя, документів підтверджуючих його платоспроможність (довідки про доходи та інші документи).

Оплата послуг поручителя

Слідуючим важливим моментом є оплата послуг поручителя. Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Цікавим моментом є те, що законодавець не конкретизую хто саме повинен здійснювати цю оплату. За загальним правилом поручитель має право на оплату від боржника. Однак, не виключається оплата поручительських послуг також і кредитором. Відносини між поручителем та боржником (кредитором) з приводу оплати доцільно оформлювати у договорі про надання поручительських послуг, де необхідно чітко визначити розмір та порядок оплати. Даний договір підпадає під дію глави 63 Цивільного кодексу України “Послуги. Загальні положення” та може бути здійснений як на оплатній основі, так і безоплатній. Слід зазначити, що надання поручительських послуг може здійснюватися на безоплатній основі у випадку, коли поручителя та боржника пов’язують дружні, сімейні відносини, тощо.

Згода одного з подружжя на укладення договору поруки іншим

Цікавим та актуальним питанням є питання щодо необхідності надання згоди другого з подружжя на укладення договору поруки. Згідно положень Сімейного кодексу укладений одним із подружжя договір створює обов’язки для другого з подружжя лише у тому випадку, коли такий договір укладено в інтересах сім’ї, а майно, яке одержане за цим договором, використане для задоволення потреб сім’ї. Згідно зі ст. 553 поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Таким чином, оскільки договір поруки укладено не в інтересах сім’ї, він не породжує для другого з подружжя ніяких обов’язків та за зобов’язаннями поручителя за цим договором стягнення не може бути накладено на майно, що належить до спільною сумісною власності подружжя. Отже, за зобов’язаннями того з подружжя, хто виступає поручителем, стягнення може бути накладено лише на майно, що є його особистою власністю. Однак, кредитор може пред’явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Тому законних підстав для визнання договору поруки недійсним у зв’язку з ненаданням згоди поручителю на його укладення другого з подружжя відсутні.

Множинність суб’єктів на стороні поручителя

Достатньо часто трапляються випадки, коли зобов’язання за кредитним договором забезпечуються порукою декількох осіб. Це узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 553 ЦК, згідно з якою поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Тобто у даних випадках виникає множинність осіб на боці поручителів. При цьому можливі варіанти:

  • поруку надано декількома особами, кожним в повному обсязі за одним договором;
  • поруку надано декількома особами, кожним в повному обсязі, незалежно одна від одної, на підставі окремих договорів;
  • поруку надано декількома особами, але кожен з них ручається тільки в частині зобов’язання шляхом укладення як одного, так і декількох окремих договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 554 ЦК особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вивчення судових рішень та їх аналіз свідчить про неоднакове розуміння і застосування судами положень ч. 1 і ч. 3 ст. 554 ЦК щодо солідарної відповідальності поручителів за існування зазначених вище можливих варіантів укладення договорів поруки.

Також різниться судова практика розгляду цивільних справ стосовно порядку виконання свого обов’язку декількома поручителями, з кожним з яких кредитором були укладені окремі договори поруки про відповідальність кожного з них у повному обсязі.

Необхідно враховувати, що ч. 3 ст. 554 ЦК представляє можливість встановлювати поруку відносно виконання одного й того ж зобов’язання з боку декількох осіб (співпоручителів) шляхом укладення між кредитором і кількома поручителями одночасно одного спільного договору поруки та закріплює як солідарну відповідальність поручителів з боржником перед кредитором, так і солідарну відповідальність поручителів між собою, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 ЦК солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання. Зважаючи на те, що норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов’язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК, має право на свій розсуд пред’явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов’язання, не вправі пред’являти вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Припинення договору поруки

Порука припиняється:

  • з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
  • якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
  • у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;
  • після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Берназ-Лукавецька О.М. доцент кафедри цивільного права Національного Університету  «Одеська юридична академія», кандидат юридичних наук, доцент