Нами було опрацьовано два питання з житлового права, а саме, що стосуються постановки осіб на квартирний облік.
Питання були такі:
- З якого віку особа може самостійно реалізувати своє право на житло.
- Чи можна перебувати на квартирному обліку на підприємстві в місті, при цьому проживати та бути зареєстрованим у іншому населенному пункті.
При цьому повну інформацію щодо квартирного обліку читайте у нашій окремій публікації.
Вік з якого особа самостійно реалізує право на житло
Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання, визначені Житловим кодексом УРСР, Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11.12.84 № 470 (далі – Правила).
Пунктом 4 Правил встановлено, що громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу в передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, – відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.
До того ж, відповідно до статті 31 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) фізична особа у віці до 14 років має часткову дієздатність.
Відповідно до статті 58 ЦК опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов’язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування (стаття 57 ЦК).
Згідно з частиною 3 статті 60 ЦК суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК).
ВИСНОВОК:
Дитина, якій не виповнилося 18 років не може самостійно перебувати на квартирному обліку з огляду на відсутність необхідної дієздатності. Самостійна реалізація права на житло особами, що не досягли повноліття законодавством не передбачена.
Місце постановки на квартирний облік
Пункт 8 Правил визначив, що облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи.
Кожна сім’я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім’ї (за їх вибором) та у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання (пункт 11 Правил).
Водночас, згідно з пунктом 15 Правил на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті.
Під населеним пунктами слід, на нашу думку, розуміти міста, селища міського типу, населені пункти сільської місцевості.
До того ж, пунктом 5 Порядку застосування у м. Києві “Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР”, затвердженим постановою Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 15.07.1985 № 582 встановлено, що на квартирний облік беруться ромадяни, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають та прописані у м. Києві не менш, як п’ять років. Цей строк не поширюється на випадки прописки другого з подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків.
Аналогічні норми можуть бути визначені й в інших населених пунктах України.
В той же час, відповідно до положень Правил як виняток адміністрація підприємства має право зараховувати на квартирний облік осіб, що проживають у приміській зоні, які протягом 10 останніх років працювали на даному підприємстві.
ВИСНОВОК:
Постановка особи на квартирний облік особи, що проживає та прописана в селі (приміській зоні), за місцем роботи в місті можливо за згодою адміністрації підприємства та при наявності стажу 10 років роботи на даному підприємстві.
Доброго дня! Допоможіть, будь ласка, вирішити таке питання! Моя подруга проживає в квартирі, яку виділила держава на дві сім’ї. Квартира двокімнатна з кухнею і туалетом, її частиною є одна кімната і половина кухні й туал. Чи має право інша сім’я перекривати їй доступ до води, газу і погрожувати відрізати світло? Можливості провести окремо комунальні послуги і лічильники немає, квартира на другому поверсі в старому будинку… Підкажіть як правильно вийти з цієї ситуації. Дякую
Для правильного вирішення вказаного питання має значення яким чином отримане від держави вказане житлове приміщення (наприклад, внаслідок перебування на черзі осіб, що потребують поліпшення житлових умов), а також наявність (відсутність) будь яких родинних відносин між цими сім’ями.
Водночас слід зазначити, що за загальним правилом положення Житлового кодексу УРСР, зокрема норми, що стосуються порядку користування житловими приміщеннями, передбачають рівність прав як наймача житлового приміщення, так і членів його сім’ї, а також інших осіб, що проживають на законних підставах у займаному житловому приміщенні.
З огляду на зазначене, користування кухнею, туалетом та ванною не може бути обмежене однією з сімей.
Водночас для надання остаточного висновку з цього питання потребуватиме дослідження правові підстави для проживання кожної особи у цьому приміщення, а також підстави для його надання (виписка з протоколу, рішення тощо).
Ми з задоволенням підготовимо для Вас більш детальну відповідь у разі надання більш конкретної інформації.
Алекс, поки що дякую! Якщо довідаюсь про всі деталі то ще звернусь до Вас…
Доброго дня. Допоможіть будь ласка вирішити проблему яка тянеться вже близько 12 років. У власності підприємства знаходиться будівля яка не має статусу гуртожитка, проте якимся чином близько 10 років тому колишня адміністрація підприємства дала дозвіл на проживання в цьому будинку двом сімьям.. Будівля приватизована підприємством під №44, також вся документація на неї під №44. У міськвиконкомі та БТІ також ця будівля значиться під №44. Проте мешканців які мешкають в ній чомусь приписали під №42.. Документів у цих сімей які проживають в ць!
ому будинку – ніяких немає, крім дозволу на проживання від колишньої адміністрації. Також слід зазначити, що в жодних місцевих інстанціях будинку під №42 немає.. А мешканці прописані під №42.. Чи має право підприємство виселити циц мешканців, та на яких підставах.. Дякую за допомогу!!!
Сергію!
Для того аби дати повну юридичну консультацію треба ознайомитися з усіма наявними документами, встановити в яких правовідносинах Ви перебуваєте з суб’єктами, які надавали житло.
Спробую з наявної інформації поділитися міркуваннями.
По-перше реєстрація (як Ви кажете “прописка”) правових підстав для проживання, прав на ліжко-місце, надання кімнати у гуртожитку не створюють. Сьогодні реєстрація – це наслідок проживання у конкретному приміщенні, ніж підстава для вселення або проживання.
Для вирішення питання щодо можливого виселення потребують з’ясування такі питання:
1) який правовий статус має житло відповідно до документації?
Чи це взагалі це жиле приміщення, чи це гуртожиток, чи це службове житло тощо.
Відповідно до Житлового кодексу УРСР (далі -ЖК) та інших нормативно-правових актів підстави для виселення в кожному випадку різні.
2) які підстави були для вселення?
3) Проаналізувати питання щодо можливої зміни нумерації будинків органами місцевого самоврядування (таке теж може бути).
На жаль з запиту однозначну відповідь дати складно.
Додатково звернемо Вашу увагу на такі загальні норми житлового законодавства.
Ст. 116 ЖК осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Ст.117 ЖК у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Як висновок можемо однозначно сказати, що законодавство містить чимало зачіпок задля того аби відстоювати права жильців та не допустити виселення з житлового приміщення без надання іншого.
Согласно какого нормативного документа (Закон, кодекс и т.д.) Предусматриваются сроки регистрации проживания ребенка после его рождения?. Кроме того, каким законом предусматривает обязанности родителей вообще совершать эту регистрацию? Если сроки есть и они прошли взимания штрафа или предупреждение за просроченную регистрацию предусмотрено и в каком размере,кто составляет админпротокол согласно какого нормативного документа??
Заранее спасибо))))
Щодо реєстрації
Питання реєстрації місця проживання особи визначені Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (далі – Закон).
Законом не визначено чіткого строку протягом якого батьки мають зареєструвати місце проживання дитини.
Проте Закон містить загальну норму для реєстрації проживання усіх фізичних осіб – громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (стаття 6 Закону).
Водночас, на мою думку, ця норма не поширюється на новороджених дітей, оскільки тільки для того щоб зареєструвати народження дитини Сімейним кодксом України та Законом України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” встановлено місячний термін.
Зареєструвати ж місце проживання можна лише післі ресєстації народження дитини. Тобто виконати вимоги Закону про реєстрацію у десятиденний термін фактично буде неможливо.
Проте обовязок реєструвати місце проживання як такий є.
Додатково зазначу, що Президентом України було заветовано проект Закону України про внесення змін до Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, яким було запропоновано, що батьки мають реєструвати місце проживання дитини протягом 30 днів з дня народження. Одже ця норма не стала чинною.
Щодо штрафів
Статтею 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що проживання громадян без реєстрації місця проживання чи перебування тягне за собою:
1) або попередження
2) або штраф від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17-51 грн).
Вопрос?
Административная норма распространяется на родителей, если документы сдали в паспортный стол. То есть я сам обратился за регистрацией ребенка!!
Суб’єктом правопорушення, передбаченого статтею 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП), є саме фізична особа, яка проживає без реєстарції.
Тобто в даному випадку дитина, а не її батьки.
Але! Відповідно до статті 12 КУАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення правопорушення досягли 16 річного віку.
Отже застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 197 КУАП, до дитини є повністю необгрунтованим, оскільки вона не досягла 16-річного віку. Застосування до батьків є необгрунтованим, оскільки вони не є субєктом вказаного правопорушення.