Умови доступу посадових осіб податкової служби для проведення перевірок

Контроль підприємницької діяльності з боку уповноважених державних органів є достатньо важливими питанням, що потребує обізнаності з боку уповноважених осіб юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У цій публікації ми хочемо звернути увагу на статтю 81 Податкового кодексу України, ознайомити з нею, роз’яснити викладені в ній положення, а також проаналізувати деякі інші положення, що стосуються перевірок суб’єктів господарювання.

Стаття 81 Податкового кодексу стосується проведення виїзних та фактичних перевірок органами податкової служби, а саме особливостей їх проведення та порядку допуску посадових осіб контролюючих органів для їх здійснення.

Перед тим як розпочати її аналіз, наведемо передбачені Податковим кодексом можливі види перевірок суб’єктів господарювання.

Види перевірок суб’єктів господарювання

1) камеральні перевірки – їх суть полягає у перевірці даних, викладених у податкових деклараціях у приміщенні податкової;

2) документальні перевірки – перевірки суб’єктів господарювання, що мають на меті перевірку оплати податкових зобов’язань, їх своєчасність, повноту, достовірність, дотримання валютних зобов’язань, сплату усіх необхідних платежів. Така перевірка проводиться як на підставі поданої суб’єктом, якого перевіряють, інформації так і інформації поданої іншими суб’єктами (наприклад контрагентами), з урахуванням статистичної та іншої інформації, що є в наявності інших органів. Документальні перевірки можуть бути планові та позапланові, виїзними та невиїзними (тобто в приміщенні податкової служби);

3) фактичні перевірки – проводиться за місцем фактичного знаходження суб’єкта підприємницької діяльності. Перевірка стосується всіх аспектів діяльності підприємця(-ства): перевірка реєстрації, умов ліцензування, дотримання порядку ведення розрахункових, касових операцій тощо.

Порядок проведення документальних та фактичних перевірок

До проведення перевірки представник податкової служби повинен пред’явити наступні документи:

  • направлення на проведення перевірки;
  • копія наказу про проведення перевірки;
  • службове посвідчення.

У направленні окрім його реквізитів важливим є зазначення найменування суб’єкта (або об’єкта), перевірка якого буде здійснюватися, мета, підстави, тривалість перевірки та хто саме буде здійснювати перевірку.

У випадках, якщо уповноважена особа не надала (пред’явила) хоча б один з наведених документів – у підприємців є законна підстава не допускати вказаних осіб на перевірку.

Для засвідчення факту відсутності зазначених документів доречно було б залучати свідків (понятих), які б підтверджували факт відсутності, бажано з числа осіб, що не є працівниками суб’єкта, що перевіряється.

Із направленням про проведення перевірки уповноважена особа суб’єкту ознайомлюється, про що ставить на ньому свій підпис.

Строки проведення виїздних перевірок

Для великих платників податків становить 30 робочих (не календарних) днів, для суб’єктів малого підприємництва 10 робочих днів, а всіх інших не більше 20 робочих днів.

Слід зазначити, що відповідно до законодавства суб’єкт, діяльність якого перевіряється має надати усі наявні документальні матеріали.

Проте одночасно важливо пам’ятати, що пунктом 85.5 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що вилучення первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів не допускається, окрім випадків, передбачених кримінально-процесуальними нормами.

Відправити заявку на отримання юридичної консультації

Читайте також:  Як повернути аванс від контрагента за договором [неочевидні положення законодавства про попередню оплату]
 

Оцініть змістовність та корисність статті

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезды (3 голосів, середняя оцінка: 4,33 из 5)

© 2017 Юрист-блог // Дизайн и поддержка: GoodwinPress.ru