Юридична консультація 59 Порядок оформлення спадщини

Порядок оформлення спадщиниЗдавалося б з таким простим буденним явищем як прийняття спадщини зіштовхується більшість людей, але через незнання, неуважність та відсутність пильності людина може не здійснити свої права в повній мірі, або, навіть, нашкодити собі. Тому ми зараз «розставимо всі крапки над і» в порядку оформлення права на спадщину.

Місце відкриття спадщини

Для того щоб отримати спадщину, після смерті спадкодавця або визнання його померлим судом, необхідно звернутися з заявою про прийняття спадщини до нотаріусу, на території якого нотаріального округу було відкрито спадщину. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої.

Питання щодо визначення місця відкриття спадщини конкретизовано врегульовуються Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Так, за цим порядком, місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

Варто звернути увагу, що існують особливості визначення місця відкриття спадщини після смерті наступних категорій осіб:

  • військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися в навчальних закладах, що розташовані поза місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного навчального закладу;
  • громадянина, який проживав у будинку-інтернаті для інвалідів, ветеранів, самотніх осіб та людей похилого віку, іншому закладі соціального призначення, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідного закладу;
  • місцем відкриття спадщини після осіб, померлих в установах виконання покарань, визнається останнє місце проживання до арешту (взяття під варту);
  • після смерті громадянина, який проживав на території монастиря, храму, іншого культового будинку, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідного будинку;
  • якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України „Про міжнародне приватне право”.

Останнє відсилає нас до Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно ст. 70 якого, спадкові відносини регулюються, з урахуванням ст.ст. 71 та 72 даного Закону, правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.

Що стосується спадкування нерухомого майна, згідно ст. 71 Закону, регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.

В свою чергу, ст. 72 Закону України «Про міжнародне приватне право» вказує на здатність особи на складання і скасування заповіту, а також те, що форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Заповіт або акт його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту або права громадянства, або права звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права держави, у якій знаходиться нерухоме майно.

Також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначається, що коли місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна. Якщо об’єктів нерухомого майна декілька і їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об’єктів цього майна на вибір спадкоємця(ів).

За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери, ощадною книжкою тощо.

Особи які можуть бути спадкоємцями

Спадкування може здійснюватись за заповітом і за законом.

При спадкуванні за заповітом, спадкодавець може визначити що саме та/або в яких частках успадкують, зазначені у заповіті, спадкоємці.

Статтею 1241 ЦК України передбачено обов’язкову частку у спадщині малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, непрацездатної вдови (вдівця) та непрацездатних батьків, незалежно від змісту заповіту, а саме: половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

У випадках існування декількох заповітів перевага надається заповіту, який було складено пізніше.

При спадкуванні за законом, спадкоємці одержують право на спадкування почергово.  Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Статтями 1261 – 1265 ЦК України визначаються п’ять черг спадкоємців за законом в такому порядку:

  • Діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
  • Рідні брати та сестри спадкодавця, баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
  • Рідні дядько та тітка спадкодавця.
  • Особи, які проживали зі спадкодавцем однієюсім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
  • Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, а також, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Згідно ст. 1259 ЦК України, можлива зміна черговості по домовленості спадкоємців або за рішенням суду особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з другого, прирівнюються до родичів за походженням. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті біологічних батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Біологічні батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.

В ст. 1266 ЦК України визначено спадкування за правом представлення, (тобто осіб які успадковують спадщину у випадку смерті осіб вказаних в ст.ст. 1261-1265 ЦК України до моменту відкриття спадщини):

  • Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
  • Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
  • Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
  • Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Читайте також:  Все що треба знати при укладенні кредитного договору

В цій же статті зазначено, що при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (це явище дістало назву — спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (ст.1276 ЦК України).

Строки оформлення права на спадщину

Саме з недотриманням строків пов’язано більшість проблем прийняття спадщини. Так, згідно ст. 1270Оформлення спадщини ЦК України, для подання заяви на прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Передбачено виключення у випадках, коли виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

У випадках, коли спадкоємець пропустив строки на подання заяви про прийняття спадщини , він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Необхідно звернути увагу, що за відсутності спадкоємців, або їх відмову від прийняття спадщини, така спадщина може бути визнана судом за заявою органу місцевого самоврядування відумерлою. В такому разі, спадщина переходить у власність територіальної громади. Слід відмітити, що таке на практиці відбувається вкрай рідко, оскільки, рідко трапляється відсутність спадкоємців, їх відмова від спадщини, та законодавством не передбачено ефективного порядку виявлення органами місцевого самоврядування такої спадщини.

Але це, все рівно, має вагоме значення, так, згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. В такому випадку у суд подається позов, в залежності від обставин, до інших спадкоємців, які прийняли спадщину, або до органів місцевого самоврядування, якщо така спадщина було визнана судом відумерлою (навіть, якщо спадщина не була визнана судом відумерлою, Цивільним кодексом передбачено, що таке визнання повинно відбутися. Отже, подовження строків зачіпає права та інтереси територіальної громади, тому органи місцевого самоврядування являються належним відповідачем).

В такому позові необхідно довести поважність причин пропущення первинного шестимісячного строку. В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що суд ухвалює рішення про призначення додаткового строку для прийняття спадщини, якщо буде встановлено, що причини його пропуску є поважними. Так, поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, істотними, нездоланними труднощами для спадкоємця.

Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.

Неможна оминути увагою наступну доволі цікаву судову практику. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Але таке «фактичне прийняття спадщини» не є підставою для отримання свідоцтва про право на спадщину. В такому випадку, спадкоємці одної черги спадкування можуть симулювати спір і в судовому порядку визнати право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

В такому випадку відповідачем виступає інша особа, яка є спадкоємцем тої самої черги що і відповідач. Обґрунтовуючи позовні вимоги, в такій ситуації, необхідно довести своє постійне проживання з спадкодавцем за його життя (наприклад, місце проживання спадкоємця зареєстровано за однією адресою з спадкодавцем, показання свідків, незаперечення даного факту відповідачем тощо).

Подання заяви про прийняття спадщини або про відмову від неї

Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Для чого подаються відповідні заяви: про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Особа, яка досягла 14 років (неповнолітня особа) має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву від імені особи, яка не досягла 14 років (малолітня особа), або недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини з дотриманням вимог, встановлених законодавством.

В Цивільному кодексі передбачено право спадкоємєця відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування Особа, яка досягла 14 років (неповнолітня особа), може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної особі, яка не досягла 14 років (малолітня особа), недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. У випадку, коли спадкоємець прийняв частину спадщини, вважається, що він прийняв усю спадщину.

Одержання свідоцтва про право на спадщину

В залежності від способу спадкування, за законом чи за заповітом, одержання свідоцтва про право на спадщину може відбуватися з певними особливостями.

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а як передбачено ч. 2 ст. 1270 та ст. 1276 ЦК України, — не раніше зазначених у цих статтях строків.

Читайте також:  Зміни у Податковому кодексі України з 01.01.2016

Видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами ч. 2 ст. 1272 ЦК України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У разі наявності заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

У разі спадкування за заповітом, одержання свідоцтва про право на спадщину відбувається за даним документом. Після видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом поданий спадкоємцями оригінал або дублікат заповіту (протокол про оголошення секретного заповіту) залишається у спадковій справі, тобто у нотаріуса. При оформленні спадщини за секретним заповітом відкриттю спадкової справи передує процедура оголошення секретного заповіту.

Оподаткування доходів, які були прийнятті у спадщину

Статтею 174 ПК України передбачено оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину майна, майнових чи немайнових прав.

За нульовою ставкою оподатковуються такі об’єкти спадщини:

  • вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;
  • вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б», «ґ» пункту 174.1 ст. 174 ПК України, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б» пункту 174.1 ст. 174 ПК України, що успадковуються дитиною-інвалідом;
  • грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем;

Також, об’єкти спадщини оподатковуються:

  • за ставкою 5% вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;
  • за ставкою 18% для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

Інші видатки спадкоємців при оформленні спадщини

  • Державне мито

Згідно ст. 19 Закону України «Про нотаріат», за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. Відповідно до підпункту «ж» пункту 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», за видачу свідоцтва про право на спадщину складає 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що дорівнює 34 грн. Цим же декретом встановлені пільги на сплату державного мита.

  • Плата за надання нотаріусами додаткових послуг правового характеру

В ч. 2 ст. 19 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що  за надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються головними управліннями юстиції Міністерства юстиції України.

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру (які не належать до нотаріальних дій) справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та особою, яка до нього звернулась. Тобто, приватні нотаріуси встановлюють ціни за наданні ними послуги на власний розсуд.

Указом президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій»  встановлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії. Таким чином, приватний нотаріус не може назвати розмір плати за надання послуг менше, ніж це вказано в Декреті Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

  • Плата за користування Спадковим реєстром

Чинним Положенням про Спадковий реєстр передбачено наступні тарифи:

  • За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про посвідчення заповіту, змін до нього, скасування заповіту, видачу дубліката з видачею відповідного витягу — у розмірі 68 грн.
  • За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про посвідчення спадкового договору; змін до нього, розірвання спадкового договору, видачу дубліката з видачею відповідного витягу — у розмірі 51 грн.
  • За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про видачу свідоцтва про право на спадщину або його дубліката з видачею про це відповідного витягу — у розмірі 51 грн.
  • За проведення перевірки інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту і спадкового договору або заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину з видачею витягу або інформаційної довідки — у розмірі 51 грн.
  • Вартість спеціального бланка нотаріального документа.

Також, згідно ч. 4 ст 34 Закону України «Про нотаріат» та п.1 глави 9 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків.

Витрати, пов’язані з використанням бланків, відшкодовують особи, щодо яких або в інтересах яких вчинені нотаріальні дії.

На сьогоднішній день, вартість спеціального бланку нотаріальних документів складає 11,55 грн.

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія» Завальнюк Сергій Володимирович

Якщо стаття була корисна - ставте лайк та робіть репост:
Facebook
Twitter
Visit Us

 

Мені приємно, що Ви дочитали статтю до самого кінця. Прошу зволікти ще одну секундочку та оцінити корисніть інформації. Завчасно дякую!

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезды (36 голосів, середняя оцінка: 4,69 из 5)

Якщо у Вас є невелике питання по суті статті - залишайте його у коментарях, та отримуйте компетентну відповідь.
Якщо Вам необхідна моя повноцінна юридична допомога у сімейних, житлових, спадкових, договірних, інших цивільних питаннях (як правило в межах м. Києва та Київської області) ДЗВОНІТЬ мені у робочі дні з 9-00 до 19-00 за телефонами: +38 096 961 51 55 або +38 095 431 19 91. 

Обсуждение: есть 1 комментарий

  1. Юрист-блог:

    Спасибо за интересную информацию.

© 2017 Юрист-блог // Дизайн и поддержка: GoodwinPress.ru

Запрошую приєднатися до Юрист-блогу у соцмережах: