Медичні послуги в Україні

Медичні послугиНа сьогодні охорона здоров’я – одна з провідних галузей сфери виробництва послуг. Ст. 49 Конституції України закріплює право кожного на охорону здоров’я та медичну допомогу, зміст яких, зокрема, становить право на медичні послуги. Водночас визначення сутності медичних послуг має першочергове значення, адже від того наскільки вони є ефективними, залежить загальний рівень задоволеності якістю життя в нашому суспільстві.

Поняття медичної послуги

Поняття «медична послуга» з’явилося у законодавстві України ще на початку 90-х років минулого сторіччя, однак до цього часу у більшості актів чинного законодавства це поняття використовується набагато рідше, ніж поняття «медична допомога».

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 25 листопада1998 року № 15-рп/98 (справа про платні медичні послуги) зазначив, що зміст поняття «медична допомога» Конституція України не розкриває. Немає його визначення також в Основах законодавства про охорону здоров’я та інших нормативних актах. Проте у медичній науці поняття «медична допомога» переважно охоплює лікування, профілактичні заходи, які проводяться під час захворювань, травм, пологів, а також медичний огляд та деякі інші види медичних робіт. Зміст же близького до «медичної допомоги» поняття «медична послуга» до цього часу залишається не визначеним не тільки в нормативних актах, а й у медичній літературі. Таким чином, Конституційний Суд України констатував факт відсутності визначень поняття «медична послуга». На жаль, на нормативному рівні дане питання досі не врегульоване.

Слушною щодо визначення сутності послуг є позиція С.В. Антонова. Так, медична послуга – це вид професійної або господарської діяльності медичних закладів (організацій), фізичних осіб-підприємців, які займаються приватною юридичною практикою, що включає застосування спеціальних заходів стосовно здоров’я (результатом яких є поліпшення загального стану, функціонування окремих органів або систем організму людини) чи спрямованих на досягнення певних естетичних змін зовнішності.

Деякі вчені визначають медичну послугу як технологічний процес, що виходить за межі медичної допомоги та надається на платній основі по проханню фізичної особи (Гіжеський В.К., Головченко В.В., Ковальський В.С.).

Медичну послугу також пропонується визначати як діяльність послугодавця, що спрямована на досягнення такого результату, корисні властивості якого здатні задовольнити потреби особи у відновленні і (або) підтриманні її здоров’я, безпосередньо в процесі протікання доцільної діяльності послугодавця, який не має упредметненого вираження ( матеріальної форми) і не може бути гарантований послугодавцем.

Критерії розмежування понять «медична допомога» та «медична послуга»

Як правило серед критеріїв розмежування понять «медична допомога» та «медична послуга» виділяють місце надання послуг та механізм фінансування оплати за їх надання. Згідно з ч. 3 ст. 49 Конституції України у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична послуга надається безоплатно. Відповідно, у приватних суб’єктів здійснення медичної діяльності медичні послуги надаються, як правило, на платній основі. За переконанням Н. Гайдай ще одним критерієм може бути стан, у якому пацієнту необхідно надати медичну допомогу або послугу. Однак, зазначені критерії розмежування є досить умовними. Адже невідкладна допомога, що надаватиметься у приватній клініці може також вважатися медичною допомогою. Разом з тим стан, у якому пацієнту може надаватись медична допомога також є неоднозначним критерієм.

С.В. Антонов до критерії розмежування даних відносить також мету (кінцевий результат). Метою всіх дій медичного закладу при зверненні особи для лікування є поліпшення здоров’я людини, а її результатом — відсутність проявів хвороби (одужання) . У випадку, коли звертається здорова людина, яка лише бажає вдосконалити окремі риси своєї зовнішності, результатом медичного втручання будуть естетичні зміни. Таким чином, при наданні медичної послуги може досягатися не лише лікувальний (відновлювальний) результат, а ще й додатковий естетичний ефект. Медична допомога завжди спрямована на досягнення лікувального, діагностичного або профілактичного результату. Автор зазначає, що у межах медичної послуги може надаватися і допомога, тому медична допомога може бути частиною медичної послуги.

Читайте також:  «Право имею» или топ-10 легальных способов затянуть судебный процесс на примере отдельного дела

Протилежну точку зору висловлює О. Беденко-Зваридчук, яка також намагалася у своїх працях розмежувати «медичну послугу» та «медичну допомогу». Зокрема, медичні послуги визначаються як вид взаємовідносин щодо надання медичної допомоги, врегульований договором на надання медичної послуги. При цьому медична послуга – це одна із складових медичної допомоги. Вона не тотожна медичній допомозі, тому що медична допомога ширша за своїм змістом [6].

Особливості медичної послуги

Серед особливостей медичної послуги можна виділити:

  • медична послуга надається тільки на підставі договору;
  • на підставах, відмінних від договору, медична послуга не надається;
  • у відсутність договору медична послуга надається не як медична послуга.

Разом з тим спеціальними властивостями медичної послуги є : вона невідчутна і не може бути збережена, її не можна відокремити від джерела, не постійна за якістю, не має чіткої товарної форми і споживчих властивостей.

Деякі автори медичну послугу вважають медичною допомогою певного виду і обсягу, що надається медичною установою пацієнту в певних правових формах. Ще одне бачення: медична послуга є одним з різновидів послуг, сферою застосування якої є ті суспільні відносини, в яких громадяни для задоволення своїх особливих визначуваних потреб, як правило, за станом здоров’я, одержують особливу споживну вартість у вигляді спеціалізованої медичної діяльності медичної організації або окремого фахівця в області медицини.

Однак, в правовому розумінні «медичну допомогу» і «медичні послуги» можна розрізнити за режимом правового регулювання. Так, надання медичної допомоги регулюється нормами публічного права, в той час як надання медичних послуг – нормами приватного права.

Проведене дослідження дає змогу визначити поняття медичної послуги як професійну діяльність медичних закладів (організацій) чи фізичних осіб–підприємців, які займаються приватною медичною практикою, відповідно до існуючих медичних стандартів, що включає застосування спеціальних заходів стосовно здоров’я у вигляді медичного втручання, потенційним результатом якого є поліпшення загального стану чи функціонування окремих органів або систем організму людини, а також (або) досягнення певних естетичних змін зовнішності.

За переконанням С. В. Антонова серед особливостей нематеріальних послуг, зокрема й медичних, можна визначати: y відсутність речових результатів, відокремлених від виконавця; y формування вартості послуги у процесі її надання; y неможливість гарантувати результат.

О. В. Чехун пропонує виділити кілька специфічних особливостей медичної послуги:

  • медична послуга – це діяльність (сукупність дій), яку можуть здійснювати не всі особи. Пропонуючи таку послугу, до виконавця законом пред’являються підвищені вимоги до кваліфікації. Саме це є основою для видачі ліцензії на здійснення діяльності суб’єкту господарювання. Таким чином «медична послуга» – це професійна діяльність чи сукупність професійних дій.
  • будь — яка діяльність здійснюється для досягнення певної мети. Пацієнт (замовник), звертаючись до лікаря, має на меті усунення певних психофізіологічних негативних проявів свого організму (третьої особи). Медична діяльність базується на «об’єктивній потребі людей у збереженні та відтворенні свого тілесного існування».
  • за загальним правилом медична послуга не має матеріального результату. У той же час вона може бути поєднана зі створенням матеріального компонента. Але, як зазначалось, останній не являє собою самостійну матеріальну цінність, а входить як складова до способу лікування.
  • як правило, результат послуги не може бути гарантований виконавцем. Це пояснюється двома чинниками: по-перше, медична послуга являє собою не односторонні дії виконавця, а також зустрічні дії з боку пацієнта; а по-друге, необхідно враховувати індивідуальні особливості кожного людського організму. Проте специфіка правового регулювання медичних послуг зумовлена тим, що досягнення реального результату має певне юридичне значення. Вказівка на об’єктивну можливість досягнення результату повинна включатися в поняття медичної послуги, що має практичне значення при вирішенні питання про належне чи неналежне здійснення виконавцем своїх обов’язків.
  • медична послуга, будучи об’єктом цивільних прав, має визначену вартість, тому її надання супроводжується еквівалентним обов’язком з її оплати. Оплата включає витрати виконавця на її надання та його винагороду [4, c. 213-215].

Ознаки медичних послуг

На нашу думку, серед характерних ознак медичних послуг необхідно також зазначити наступні:

  • задовольняє потребу особи в медичній допомозі з метою охорони та зміцнення її здоров’я;
  • невизначеність необхідності медичної послуги, оскільки та чи інша медична допомога стає необхідною в разі погіршення стану здоров’я і споживач не може знати завчасно коли і в якому об’ємі йому знадобиться медична послуга;
  • протяжність медичної послуги в часі. В цілому різноманітні медичні послуги охоплюють все життя людини, тому в їх наданні беруть участь медичні працівники різного профілю в різний час. Необхідно також враховувати, що в кожному конкретному випадку не існує чіткого уявлення про строки проявлення результату, необхідності додаткових досліджень, а проміжок часу між завершенням послуги та настанням очікуваного результату може виявитись доволі великим;
  • індивідуальність, несталість та суб’єктивна оцінка якості. Якість медичних послуг формується шляхом поєднання та узгодження очікувань пацієнтів із сприйняттям від їх реального споживання, тому оцінка якості послуги є досить суб’єктивною. Крім того, необхідно враховувати, що одна і та ж сама медична послуга може дати зовсім протилежний ефект у різних людей;
  • комплексність медичної послуги, адже послуги у сфері охорони здоров’я часто мають складну структуру, тобто включають в себе декілька «простих» послуг і є результатом діяльності декількох категорій медичних працівників;
  • метою завжди виступає вплив на здоров’я пацієнта який носить нематеріальний характер, але обов’язково тягне за собою матеріальні зміни в організмі людини;
  • мають публічний характер та надаються усім особам, які звертаються за їх отриманням.
  • не підлягає повній стандартизації, тому що не можна заздалегідь передбачити всі фактори ( вік пацієнта, давність хвороби тощо)
  • підвищені вимоги з боку держави, зокрема до суб’єкта їх надання (наприклад, суб’єкт надання медичних послуг повинен відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам, мати ліцензію на заняття медичною практикою, проходити акредитацію).
Читайте також:  Україна: Юридичні акценти. Грудень 2016

Окремої уваги потребує проблема визначення правової сутності послуг, що надаються медичними закладами. Насамперед це стосується медичних робіт та суміжних послуг, які надаються медичними закладами у процесі лікування чи обстеження пацієнтів. Медичні роботи полягають у виготовленні предмету матеріального світу (зубні протези, ортопедичні протези кінцівок тощо). Виготовлений протез є доступним для володіння та призначений для задоволення потреб людини. І хоча дії виконавця можна кваліфікувати як роботу, проте діяльність з установки цього ж протезу в організмі пацієнта не має матеріального характеру і тому не може розглядатися як створення упредметненого результату. Головною метою таких правовідносин є саме встановлення протезу, причому замовник у більшості випадків здійснює оплату дій виконавця (зокрема субпідрядників) у комплексі.

Варто зауважити, що оскільки такі протези виготовлюються для кожного індивідуально, тому медичні роботи так само як і медичні послуги (наприклад, стоматологічні протези) не можна передати третім особам. Вважається, що в такому випадку медичну роботу необхідно розглядати як складову медичної послуги комплексного типу.

Підсумовуючи, необхідно зазначити, що до пов’язаних послуг відносяться додаткові послуги, які також можуть надаватися в медичних закладах чи здійснюватися з використанням медичних технологій та за участю медичних спеціалістів: естетичні зміни зовнішності у пластичній хірургії (зміна форми носу, збільшення грудей, корекція розмірів статевих органів тощо), відбілювання та інкрустація зубів у стоматології, послуги із розміщення у стаціонарі підвищеного рівня комфортності, ресторанне харчування, виготовлення додаткових інформаційних документів, патолого-анатомічні дослідження тощо. Правовий режим регулювання таких послуг відрізнятиметься, тому що за своєю сутністю вони не мають лікувального ефекту і тому не можуть належати до медичних.

Берназ-Лукавецька Олена Михайлівна доцент кафедри цивільного права Національного університету  «Одеська юридична академія», кандидат юридичних наук, доцент

 

 

Відправити заявку на отримання юридичної консультації

 

Оцініть змістовність та корисність статті

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезды (4 голосів, середняя оцінка: 5,00 из 5)

© 2017 Юрист-блог // Дизайн и поддержка: GoodwinPress.ru