Новели Закону України «Про електронну комерцію»

Закон про електронну комерціюЗгідно визначення, що міститься в Вікіпедії, електро́нна коме́рція (від англ. e-commerce) — це сфера цифрової економіки, що включає всі фінансові та торгові транзакції, які проводяться за допомогою комп’ютерних мереж, та бізнес-процеси, пов’язані з проведенням цих транзакцій. Простими словами кажучи, електронна комерція – це будь-який вид угод, за якими взаємодія сторін здійснюється електронним способом замість фізичного обміну або безпосереднього контакту.

Перші системи електронної комерції у своїй найпростішій формі з’явилися у 1960-х роках в США та використовувались головним чином у транспортних компаніях для замовлення білетів та обміну інформацією між транспортними службами перед підготовкою до рейсів. З розвитком мережі Інтернет у 1990-х роках виникла відповідна форма електронної комерції у формі інтернет-магазинів, де користувачі могли замовляти товари та послуги з оплатою за допомогою банківських карток.

Закон про електронну коммерцію 2015

3 вересня цього року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про електронну комерцію». За відповідне рішення проголосували 235 народних обранців. Закон невеликий, містить всього 19 статтей. Проте, правові норми Закону регулюють відносини, що виникають при дистанційному укладенні та виконанні правочинів із купівлі-продажу товарів або постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, а також пов’язані з ними юридичні дії із застосуванням електронних інформаційно-комунікаційних засобів і технологій, що утворюють сферу електронної комерції.

Положення Закону не застосовуються до правочинів, для яких законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності, правочинів, що повинні укладатися за участю державної влади, правочинів, які потребують нотаріального засвідчення або державної реєстрації, представництва особи перед судом, дій, які передбачають операції з грошовими ставками в азартних іграх, включаючи лотереї та угоди про парі, а також правочинів у сфері спадкових та сімейно-правових відносин.

Основні новели Закону України «Про електронну комерцію»

  1. На законодавчому рівні запроваджено низку визначень, що застосовуватимуться у сфері правових відносин із електронними правочинами, а саме: «електронна комерція», «електронна торгівля», «електронна форма представлення інформації», «електронне повідомлення», «електронний правочин», «інтернет-магазин» тощо (ст. 1 Закону). Електронну комерцію за новим Законом становлять відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру.
  2. Учасниками відносин у сфері електронної комерції визнано суб’єктів електронної комерції, постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері (інтернет-провайдери, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори доменних імен), органів державної влади та місцевого самоврядування в частині виконання ними своїх функцій (ст. 6 Закону).
  3. Закон встановлює обов’язок для продавця, який поширив інформацію про товар, роботу, послугу, розкривати та забезпечити прямий, простий, стабільний доступ до інформації про повне його найменування та місцезнаходження, відомості про ліцензію, у разі її обов’язковості, інформацію щодо включення у вартість товару, роботи, послуги податків, вартість доставки (ст. 7 Закону). Це виглядає позитивною новацією та заслуговує підтримки. Адже досить часто в електронному бізнесі на сайті немає елементарно телефонних номерів. І коли відбувається порушення якихось прав користувача, перед тим, як звертатися у відповідні органи, можна було б врегулювати ситуацію шляхом переговорів, але часто власники веб-ресурсів не дають такої можливості.Закон про електронну комерцію 2015
  4. Закон про електронну комерцію прирівнює електронний правочин за правовими наслідками до договору, укладеному в письмовій формі (ст.ст. 5, 11 Закону). При цьому законодавець підкреслив, що правочин не може бути визнано недійсним у зв’язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
  5. Інформування потенційних покупців про товари і послуги може здійснюватися з допомогою комерційних електронних повідомлень. Основною умовою поширення комерційних електронних повідомлень є згода споживача на їх отримання. Без такої згоди комерційне електронне повідомлення може бути направлено споживачеві тільки за умови наявності у нього можливості відмовитися від подальшого отримання таких повідомлень від такого продавця (ст. 10 Закону).
  6. Пропозиція укласти електронну угоду, в тому числі адресована невизначеному колу осіб, повинна містити всі істотні умови, встановлені законодавством для відповідного виду договору (ст. 11 Закону). Крім істотних умов, встановлених Цивільним кодексом України, договір в електронній комерції може містити наступні умови, як порядок його укладення; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (клієнт обрав не той товар тощо); спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів і умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів. При цьому електронні документи, пов’язані з електронними правочинами, та їх паперові копії визнано письмовими доказами, передбаченими чинним процесуальним законодавством.
  7. Закон встановлює, що покупець повинен отримати підтвердження електронної угоди у вигляді електронного документа, квитанції, товарного або касового чека, талона або іншого документа. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості, як: ім’я продавця, його адреса і порядок прийняття претензій щодо товару, гарантійні зобов’язання та ін. (ст. 11 Закону).
  8. Положення ст. 14 Закону забороняє використання та витребування персональних даних сторонами електронного правочину з іншою метою, ніж вчинення електронного правочину, якщо інше не встановлено законом або за домовленістю сторін. Тобто якщо при оформленні товару на сайті інтернет-магазину покупець зазначив номер свого мобільного телефону, після чого йому почали телефонувати сторонні особи, то цей магазин несе відповідальність за розголошення персональних даних.
Читайте також:  Що пробудило «сплячих» ФО-Пів

Висновки

Закон України «Про електронну комерцію» має наблизити українське законодавство до європейських стандартів у сфері інноваційних технологій та електронної торгівлі. Будемо сподіватися, що розвиток даної галузі оздоровить економіку, приверне увагу іноземних інвесторів, призведе до покращення інвестиційного клімату держави та принесе значні фінансові вливання в нашу економіку.

Звертайтесь за отриманням юридичної допомоги +38 (068) 628-70-90 

 

Оцініть, будь ласка, змістовність та корисність статті

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезды (6 голосів, середняя оцінка: 4,17 из 5)
Якщо стаття була корисна - ставте лайк та робіть репост:
Facebook
Twitter
Visit Us

Ваш комментарий

You have to agree to the comment policy.

© 2017 Юрист-блог // Дизайн и поддержка: GoodwinPress.ru

Запрошую приєднатися до Юрист-блогу у соцмережах: