Договір доручення

Договір дорученняВідносини доручення є доволі розповсюдженими серед приватних осіб, а також і у підприємницькій діяльності. Тому цікавим є розгляд правових положень, яких необхідно дотримуватись при відносинах доручення. Договору доручення присвячена ця консультація.

Договір доручення: загальні положення

Сфера застосування договору доручення в цивільному обороті є достатньо широкою. Громадяни доручають іншим особам отримати заробітну платну, здійснити купівлю-продаж товару. З метою захисту прав і законних інтересів учасники цивільних правовідносин укладають договори доручення з організаціями або особами, які можуть надати різні юридичні послуги на високому професійному рівні (розпорядження майном, ве­дення справ у судах).

Істотно збільшилося застосування договору доручення в умовах ринкової економіки, бо цей договір є практично вигідною правовою формою надання послуг за участю брокерів, зокрема в діяльності фондових і валютних бірж та бірж нерухомості.

Поняття договору доручення

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України (далі ЦК) За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Договір доручення (лат. mandatum) походить з громадського обов’язку і дружби, в зв’язку з цим для нього характерна наявність взаємної довіри сторін. Учасники цивільних відносин для здійснення своїх прав та обов’язків часто доручають іншим особам здійснити для них юридичні дії, тобто такі дії, які тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

Характеристика договору доручення

Предметом договору доручення можуть бути тільки юридичні дії повіреного. Тобто такі дії, що мають юридичне значення — підписання документів, укладення угод тощо. Але, виконуючи юридичні дії, повірена особа виконує і фактичні дії — пошук контрагентів, наведення довідок, огляд майна тощо.

Мета договору доручення — здійснення повіреним прав довірителя, набуття, зміна і припинення для нього прав та обов’язків шляхом здійснення угод.

Характерним для договору доручення є те, що повірений виступає як представник свого довірителя перед третіми особами.

Слід зазначити, що дії повіреного щодо третіх осіб, здійснені в межах повноважень, визначених договором, створюють або припиняють права та обов’язки безпосередньо для довірителя. Сам повірений, як представник, ніяких прав та обов’язків із угод, здійснених третьою особою, не набуває.

Форма договору доручення підпорядковується загальним правилам про форму угод і форму договору. Внаслідок цього договори за участю юридичних осіб повинні здійснюватися у письмовій формі.

Договір доручення та довіреність

На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Довіреність може охоплювати лише час­тину юридичних дій, обумовлених у договорі доручення. Наприклад, при укладенні договору доручення на ведення справи по захисту майнових інтересів довірителя у договорі можуть бути зазначені такі юридичні дії повіреного:

  • проведення правової експертизи документів;
  • представництво інтересів довірителя в органах державної влади і управління, в господарському суді та інші.

Договір доручення і довіреність є документами, які оформляються для належного виконання повіреним вказівок довірителя.

Вказівки довірителя на вчинення повіреним конкретних юридичних дій мають міститися у договорі або у виданій на підставі договору доручення, або в усних розпорядженнях. Безумовним є те, що вказівки довірителя мають бути право­мірними, конкретними та здійсненними.

Відмінність договору доручення від інших договорів

Договір комісії

Договір доручення має багато спільного з договором комісії, який історично виник як вид договору доручення у торговельному обороті.

Але на відміну від договору доручення, де має місце пряме представництво, тобто повірений виступає від імені довірите­ля, у договорі комісії комісіонер — сторона, яка виконує дого­вір, виступає в інтересах комітента, але від власного імені, що виключає можливість виникнення представницьких відносин.

Договір доручення може бути сплатним і безоплатним, договір комісії, як правило, сплатний. У відносинах з третіми особами повірений не набуває для себе ніяких прав та обов’язків, а комісіонер стає стороною в угоді, яку він здій­снює для третьої особи і набуває також прав та обов’язків.

Договір підряду

Договір доручення має спільні риси з договором підряду. І підрядчик, і повірений діють в інтересах особи, але разом з тим ці два договори відрізняються своїм предметом: у договорі підряду предметом є матеріалізований результат роботи, а в договорі доручення — юридичні дії повіреного.

Договір експедиції

Складніше розмежувати договори доручення та експедиції. Експедитор, як і повірений, може здійснювати і юридичні, і фактичні дії. Але предметом договору експедиції є водночас І юридичні, і фактичні дії. Наприклад, доставка вантажу на станцію або на склад клієнта. Ці договори відрізняє те, що експедитор може діяти як від імені клієнта, так і від свого імені. Повірений же діє тільки від імені довірителя.

Характеристика договору Доручення

Строк у договорі доручення визначається з урахуванням характеру доручення, яке має реалізовувати повірений. Якщо повірений виконує доручення у строки, визначені договором, прострочення тягне за собою відшкодування збитків, виплату неустойки, якщо це передбачено договором. На практиці частіше сторони не вказують точний термін виконан­ня. Вони лише визначають повний період часу, протягом якого бажано виконати доручення.

Договір дорученння може бути як безоплатним, так і оплатним. За загальним правилом цей договір є безоплатним.

У безоплатному договорі доручення на довірителя покла­даються обов’язки прийняти все виконане повіреним, а також забезпечити останнього коштами, необхідними для виконання доручення.

Договір доручення може бути сплатним і безоплатним. У ст.1083 ЦК України вказано, що довіритель зобов’язаний сплатити повіреному винагороду тільки в тому разі, якщо це передбачено договором або затвердженими у встановленому порядку правилами.

Договір доручення, який пов’язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоч би однією із сторін є оплатним, якщо договором не передбачено інше. Такий договір вважається оплатним навіть тоді, коли і у ньому не вказаний розмір винагороди або порядок ії сплати. Таким чином, для оплатного договора доручення розмір винагороди не є істотною умовою та за її відсутністю розраховується виходячи із розміру винагороди, яка зазавичай виплачується за такі юридичні послуги.

Права та обов’язки сторін

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Вказівки довірителя визначають, як мають реалізовува­тися повноваження повіреного. Наприклад, повірений упов­новажений здійснити угоду купівлі-продажу будинку. Вказівки довірителя можуть стосуватися покупки, місця розташування будинку, його технічних характеристик.

Якщо повірений відступить від вказівок довірителя (наприклад, підвищить купівельну ціну), виконання дії зобов’язують довірителя перед третіми особами, але видають йому право на відшкодування збитків за рахунок повіреного. Тобто має місце невиконання повіреним своїх обов’язків у договірному зобов’язанні з усіма обставинами, що випливають звідси.

Повірений зобов’язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.Договір доручення основи

Комерційне представництво

Різновидом представництва, яке врегульовано Цивільним кодексом, є комерційне представництво. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Повноваження комерційного представника може бути підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю.

Виконання доручення

Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.

Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника.

Вимога особисто виконати доручення стосується лише юридичних дій, що становлять предмет договору. Для здій­снення фактичних дій, які супроводжують юридичні дії, повірений може залучити інших осіб, зокрема перекладача дляучасті у переговорах, друкарку для підготовки документів. Причому залучення помічників допускається без повідомлен­ня про це довірителя, оскільки ці особи не виконують юридичних дій.

Але, якщо в договорі доручення є прямі вказівки на нерозголошення інформації будь-яким особам, з якими не пов’язане виконання юридичних дій, повірений звичайно повинен зберігати конфіденційність інформації.

Особисте виконання доручення повіреним може стати неможливим через об’єктивні причини (хвороба, дія непереборної сили і т.ін.). Якщо за таких умов інтереси довірителя вимагають невідкладного здійснення відповідних юридичних дій, а повірений не міг попередньо направити запит довірителеві або не отримав своєчасної відповіді на свій запит, він може передати виконання доручення іншій особі . В цьому разі повірений зобов’язаний повідомити довірителя про передачу виконання доручення іншим особам Таким чином, договір доручення належить до тих цивільно-правових договорів, за якими допустиме лише особисте виконання.

На повіреного покладається обов’язок повідомляти довірителеві на його вимогу всі дані про хід виконання доручення, що дає йому можливість впливати на виконання доручення.

Після виконання доручення повірений зобов’язаний без зволікання надати довірителеві звіт з додатком документів, які підтверджують здійснення повіреним юридичних дій і витрат. Форма звіту законом не передбачена, і тому він може бути наданий як в усній, так і в письмовій формі. Але якщо договір передбачає письмову форму звіту, то звичайно надається письмовий звіт.

Істотний обов’язок повіреного — термінова передача довірителеві всього отриманого у зв’язку з виконанням довіреного (майна, фошових сум, документів).

Цим обов’язком повірений кореспондує обов’язок довірителя прийняти від повіреного все виконане за договором. Довіритель зобов’язаний прийняти виконання без зволікання після того, коли він отримав повідомлення від повіреного.

Довіритель зобов’язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Повірений діє за рахунок довірителя. Із цього випливає два обов’язки довірителя:

  1. Забезпечити повіреного коштами, необхідними для ви­конання доручення.
  2. Відшкодувати повіреному фактичні збитки, які були необ­хідні для виконання доручення.

Витрати повіреного мають бути необхідними і будь-яка кількісна межа для них не встановлена. Якщо навіть сторони погодили розмір витрат у договорі, це не є забороною повіреному вимагати оплати додаткових витрат за умови, що вони були потрібні для ведення справи.

Якщо довіритель не виконає названі обов’язки, його можна вважати боржником.

При укладенні сплатних договорів доручення довіритель зобов’язаний також виплатити повіреному винагороду за належне виконання договору

Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договорів, тобто у зв’язку з виконанням повіреним обов’язків з реалізації повноважень.

Крім того, закон встановлює інші підстави припинення договору доручення, а саме:

  • скасування договору довірителем;
  • відмова повіреного;
  • смерть довірителя або повіреного, визнання будь-якої із сторін договору недієздатною, обмежено дієздатною або безвісно відсутньою;
  • припинення юридичної особи, яка є стороною договору. Особисто-довірчий характер взаємовідносин довірителя і повіреного зумовлює те, що угода про відмову довірителя від свого права анулювати доручення, а повіреного відмовитися від нього у будь-який час є недійсною. Це правило імперативне, воно не залежить від мотивів відмови.

Наприклад, сторони уклали договір доручення, в якому записали умову про те, що повірений не має права відмовитися від виконання доручення або довіритель не має права скасувати доручення. Ця умова угоди може бути визнана недійсною як така, що суперечить ст. 1089 України.

Якщо доручення припиняється внаслідок скасування його довірителем, то у разі необхідності захисту інтересів повіреного припускається, що доручення зберігає чинність, поки повірений не дізнався або повинен був дізнатися про припи­нення доручення.

Якщо повірений відмовився від договору за умов, коли довіритель позбавлений можливості замінити його чи інакше забезпечити свої інтереси, то повірений зобов’язаний відшкодувати збитки , завдані припиненням ‘ договору.

Якщо припинена дія договору, виконаного частково, то довіритель зобов’язаний відшкодовувати повіреному витрати, понесені ним при виконанні договору відповідно виконаній частині, а у випадку, коли за договором передбачена винагорода, то і винагородити повіреного пропорційно виконаній частині доручення.

Вказане правило не розповсюджується на ті дії та витрати, які виконані повіреним після того, як він дізнався або повинен був дізнатися про скасування договору доручення. Однак, якщо довіритель схвалить те, що було зроблено після скасування доручення, він зобов’язаний відшкодовувати витрати і виплатити винагороду за виконану частину доручення.

Що стосується комерційного представництва, то тут відносини в цілому не сплатні. Крім того, припинення довірителем доручення та відмова повіреного від виконання доручення може призвести до значних майнових збитків іншої сторони. Тому передбачається довірителем та повіреним відшкодування збитків, які були завдані односторонньою відмовою від виконання договору, якщо повірений виступає як комерційний представник.

Спадкоємці повіреного повинні повідомити довірителя про припинення договору доручення, та вжити заходів для охорони майна. Після ліквідації юридичної особи — повіреного ліквідатор повинен повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів необхідних для охорони майна довірителя.

к.ю.н., доцент кафедри цивільного права НУ «ОЮА» Бабич Ірина Григорівна

Відправити заявку на отримання юридичної консультації

 

Оцініть змістовність та корисність статті

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезды (5 голосів, середняя оцінка: 5,00 из 5)

© 2017 Юрист-блог // Дизайн и поддержка: GoodwinPress.ru